Уже довгий час провідний журнал світу в галузі прикладної фізики "Journal of Applied Physics" наприкінці року визначає найкращі, на думку редакції, статті, що опубліковані в журналі протягом року (Editor’s Picks). До десяти найкращих статей 2017 р. (http://aip-info.org/1XPS-5DC6S-CEC9PF2F4A/cr.aspx) увійшла опублікована в листопаді стаття "Kinetic Monte Carlo model of breakup of nanowires into chains of nanoparticles" ("Кінетична модель Монте-Карло розпаду нанопроводів у ланцюжки наночастинок"), авторами якої є професор ФМФ д.ф.-м.н. В'ячеслав Миколайович Горшков та його колега Vladimir Privman (Department of Physics, Clarkson University, Potsdam, USA).
Редакція "КП" звернулася до проф. В.М.Горшкова з проханням прокоментувати цю приємну для нашого університету новину. Подаємо його розповідь.
З одного боку, може не зовсім коректно саме автору коментувати рішення команди редакторів авторитетного у світі журналу щодо наукової статті. А з другого – хто крім того ж автора може краще розставити наголоси в потрібних точках, щоб коротко по формі та повніше по суті представити отримані результати? Отже…
У галузі наноелектроніки існує проблема забезпечення стійкості наноструктур, що з часом розпадаються. З іншого боку, керований розпад певних наноструктур може бути засобом отримання нових нанооб'єктів з бажаними властивостями. Наприклад, нанорозмірних хвилеводів при розпаді на фрагменти металевих нанодротів. Для запобігання проведенню складних і дорогих експериментів, ці процеси намагаються досліджувати засобами математичного моделювання. Низка попередників виконували це на моделях, які значною мірою нагадують опис динаміки рідких струменів. Однак у реальних експериментах температура є нижчою від температури плавлення нанодротів. Тому пояснення відомих ефектів, не кажучи вже про невідкриті особливості процесу, часто були за горизонтом можливостей теорії. Ми з колегою відійшли від такого спрощеного наближення, припустивши збереження кристалічної структури нанодротів упродовж усього процесу розпаду. Результати були опубліковані в статті, яку редакція визнала однією з кращих.
Слід сказати, що у статті ми не обмежились фразою "результати теорії добре збігаються з…", яка часто є фінальним акордом теоретичної розробки. Нам вдалося відкрити і описати в деталях новий механізм розпаду нанодроту на нанокластери, який характеризується високою однорідністю їх розмірів та проміжків між ними. Водночас, формуючи відповідну внутрішню структуру нанодроту, можна заблокувати розпад, що, до речі, вже підтверджено в експериментах. Додам також, що про ці дослідження на 2 лютого заплановано мою доповідь на престижному семінарі "Dаvid A. Walsh '67 Arts and Sciences Seminar Series" – The Center for Advanced Materials Processing, NY, USA.