Нобелівська премія вже більше ста років є найбільш престижною відзнакою досягнень науковців.

Шведський підприємець Альфред Нобель (1833–1896) заповів вкласти 94% свого капіталу в безпечні цінні папери задля створення фонду, відсотки з якого будуть розподілятися як премії за наукові відкриття в галузях фізики, хімії, медицини, які принесуть найбільшу користь людству, а також в літературі (проза) і боротьбі за мир на планеті. Премія з економіки була заснована в пам'ять Альфреда Нобеля Банком Швеції.

Перші Нобелівські премії були присуджені у 1901 р. На сьогодні у списку нобеліантів уже близько тисячі осіб та організацій.

Кожен лауреат офіційно відноситься до тієї країни, громадянином якої був на момент присудження премії. Водночас, є досить багато лауреатів Нобелівської премії, які отримали її, коли жили і працювали не на батьківщині. Так, двічі нобеліант Марія Склодовська-Кюрі до 24-річного віку проживала у Польщі, яка тоді входила до складу Російської імперії. Премію отримала як громадянка Франції. Тож нею пишаються і Франція, і Польща.

Наша молода держава ще не має жодного свого лауреата (webmaster: перша премія отримана за 2022 рік. див.вставку), але серед відзначених премією громадян інших країн є вихідці з нашої землі. Подаємо коротку інформацію про них.

Нобелівські лауреати України:

Центр громадянських свобод разом із правозахисником Алесем Беляцьким з Білорусі та правозахисною організацією «Меморіал» - Нобелівська премія миру 2022 року.

Центр громадянських свобод - українська правозахисна організація, заснована у 2007 році.

Центр здійснює моніторинг та аналіз законопроєктів на відповідність стандартам дотримання прав людини, провадить громадський контроль над діями правоохоронних органів, судів та місцевої влади, над розслідуванням злочинів, вчинених під час Євромайдану, займається документуванням політичних переслідувань у тимчасово окупованому Криму, фіксацією порушень прав людини та воєнних злочинів на Донбасі, просвітництвом у сфері прав людини та демократії, програмами міжнародної солідарності тощо. Голова Центру громадянських свобод — правозахисниця Олександра Матвійчук, виконавчий директор — Олександра Романцова.

Нобелівські лауреати Франції:

Ілля Ілліч Мечніков (1845–1916) – премія з фізіології та медицини, 1908. Народився в селі Іванівці на Харківщині. Його мати – донька письменника Л.Неваховича, батько походив із волоського боярського роду Спетару (або "spadа are", "той, що має меч").

Вчився у Харківській гімназії. Перше наукове дослідження опублікував у Німеччині у 18 років. У 1870–1882 р. професор Одеського університету. Виїздить на роботу в Італію, а після повернення в Україну облаштовує наукову лабораторію у власній квартирі. У 1888 р. Мечніков переїздить на запрошення Пастера в Париж, де працює в його інституті упродовж 28 років. Урна з його прахом зберігається в інституті Пастера.

Надзвичайно висока наукова репутація І.Мечнікова шанується у всьому світі і до нашого часу.

Жорж Шарпак (Григорій Харпак, 1924–2010) – премія з фізики, 1992. Народився у містечку Дубровиця (Польща, нині – Рівненська область). Батьки – М.Харпак та Х.Шапіро, в їх сім'ї розмовляли на ідиш. Родини батьків хлопчика віддавна проживали в Сарнах, неподалік від Дубровиці, там і пройшли його перші роки. В гімназії вчився польською. У 30-ті роки родина переїздить до Варшави, потім до Франції. Під час Другої світової війни дев'ятнадцятирічний Жорж вступає до Руху опору, у 1943 –мупотрапляє до в'язниці, а у 1944 р. – до нацистського концтабору Дахау. У 1954 р. – доктор наук з фізики, професор, академік Французької академії наук. Помер у Парижі.

Нобелівські лауреати СРСР:

Ігор Тамм (1895–1971) – премія з фізики, 1958. Його родина з Єлісаветградщини, а дід, Теодор Тамм, чи то з німців, чи зі шведів. Народився Ігор Тамм у Владивостоці, де батько працював на Транссибі. Від 3-х років – у Єлісаветграді, де закінчив школу і гімназію. Вчився в Единбурзі, Москві. З 1918 р. викладав в Таврійському університеті в Сімферополі, у 1921–1922 рр. – в Одеському політехнічному. З 1922 р. працював у Московському університеті: професор, академік. Разом зі своїм учнем А.Сахаровим курував розробку водневої бомби.

Лев Ландау (1908–1968) – премія з фізики, 1962. Фізик-теоретик. Народився в Азербайджані, його батьки з Білорусії. Освіта – Ленінградський університет. У 1932–1937 рр. очолював  теоретичний відділ Українського фізико-технічного інституту (УФТІ) у Харкові, з 1938 р. – у Москві, в Інституті фізичних проблем П.Капиці. Був заарештований у 1938 р., звільненням зобов'язаний П.Капиці і Н.Бору. Реабілітований через 22 роки після смерті.

Петро Капиця (1894–1984) – премія з фізики, 1978. Його батько з Бессарабії, з молдовської шляхти Капиць-Милевських, а мати – з українських волинських дворян Стебницьких. Освіта – Петроградський політехнічний інститут. Працював у Великій Британії, в Академії наук СРСР. У 1966 р. був одним з тих, хто підписав листа проти реабілітації Сталіна.

Борис Пастернак (1890–1960), премія з літератури, 1958. Батько був художником, мати – піаністкою. Його батьки й діди народилися й жили в Одесі. Премія – за роман "Доктор Живаго", який влада СРСР сприйняла як антирадянський.

Нобеліанти Ізраїлю:

Шмуель Аґнон (1888–1970) – премія з літератури, 1966. Народився в м. Бучач, Галичина. Працював у Львові, Німеччині. Друкувався у Бучачі, Львові, за кордоном. У його творах помітні взаємні впливи української і єврейської культур.

Менахем Бегін (1913–1992) – премія миру, 1978. Родом з Берестейщини. Його життя було присвячено створенню єврейскої держави Ізраїль (1948). У 1978 – ініціатор Кемп-Девідської мирної угоди. У 40-ві роки – в'язень ГУЛАГу.

Нобелівськими лауреатами США стали:

Ісидор Рабі (1898–1988) – премія з фізики, 1944. Народився в містечку Риманув, Лемківщина, Західна Галичина. Працював у Європі, мав дружні стосунки з Н. Бором, О.Штерном, В.Паулі. Працював на оборону США, але відмовився від участі в Манхеттенському проекті зі створення атомної бомби.

Зельман Ваксман (1888–1973) – премія з фізіології і медицини, 1952. Народився в Нових Прилуках на Вінниччині. Його винахід – стрептоміцин, ворог туберкульозу. Ваксман – один з найвідоміших людей світу, найбільших благодійників людства, гордість США і України.

Саймон (Семен) Кузнець (1901–1985) – премія з економіки, 1971. Народився у Пінську, Берестейщина. Вчився в Рівному і у Харкові, де надрукував перші наукові роботи. Він навчив світ рахувати ВВП – внутрішній валовий продукт, за що і отримав премію.

Герберт Браун (Броварник) (1912–2004) – премія з хімії, 1979. Його батьки народилися та мешкали в Житомирі. Він народився в Лондоні, куди родина емігрувала в 1908 р. Його син також став хіміком.

Роалд Гофман (1937) – премія з хімії, 1981. Гофман зі Золочева, що на Львівщині. Про батьківщину каже так: "Україна – земля обітована мого серця!" (Про нього див. "КП" №29 за 2017 р.)

Ерік Кендел (1929) – премія з фізіології і медицини, 2000. Його мати з Коломиї, а батько – зі Львівщини. Книжки його авторства, наприклад,  "В поисках памяти", можна побачити на полицях наших магазинів.

Нобеліант Білорусі:

 Світлана Алексієвич (1948) – премія з літератури,  2015. Вона народилася у Станіславі (Івано-Франківськ), дитинство провела на Вінниччині, її мати – українка.

Пишаймося нашими земляками, які увійшли до наукової еліти світу!

Ольга Пугач, фізико-математичний факультет

Бібліотечка газети «Київський політехнік»

Бібліотечка газети «Київський політехнік» надає читачам доступ до книжкових видань, підготовлених співробітниками редакції та дописувачами газети. Деякі з них вже вийшли друком на папері, інші поки що можна прочитати лише в електронному варіанті. Це книжки з історії Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут ім. Ігоря Сікорського», біографії великих науковців, збірки публікацій газети різних років з різноманітної тематики тощо. Редакція газети планує час від часу поповнювати бібліотечку. Про нові надходження ми повідомлятимемо в газеті та на її Інтернет-сторінках.