22 червня виповнюється сімдесят один рік з початку Великої Вітчизняної війни. Наша країна зазнала в ній численних втрат. Пам'ять про людей, які поклали свої життя у битвах проти лютого ворога, напевно, буде ятрити душу стільки, скільки житиме наш народ.
Серед пам'ятних і знаменних дат нашого народу є одна, яку не можна ні скасувати постановою, ні викреслити з пам'яті, яку не можна забути, затерти нинішнім буттям. Це – 9 травня, День Перемоги.
10 травня в Національному технічному університеті України «Київський політехнічний інститут» відбулося урочисте зібрання з нагоди відзначення 67-ої річниці Великої Перемоги. До зали Вченої ради університету завітали ветерани війни, які своє післявоєнне життя пов’язали з КПІ.
У розквіті садів і розмаїтті гаїв щороку приходить до нас велике і світле свято – День Перемоги. В ньому як барви на віковічному полотні історії та людського буття, переплелися радість і скорбота, гордість і гіркота, біль і надія.
При згадуванні Великої Вітчизняної війни у кожного виникають свої асоціації. У когось це зруйновані міста й випалені села, у когось – постійний голод і нестатки, у когось – втрата рідних і близьких. Але є асоціації, спільні для всіх, незалежно від віку.
Лев Ізраїлевич Горлицький – один із першопрохідців створення нового виду зброї – самохідних артилерійських установок (САУ). Він головний конструктор САУ: СУ-122, СУ-85, СУ-100, які були взяті на озброєння в 1942–1944 роках і зарекомендували себе як дуже ефективні бойові машини.
Таку назву має експозиція, розгорнута в Державному політехнічному музеї Київської політехніки з нагоди 65-річчя перемоги нашого народу у Великій Вітчизняній війні. Вона присвячена всім політехнікам, хто здобував Велику Перемогу.
З білим цвітом садів, зеленою барвою ланів, золотом і сріблом бойових нагород на грудях ветеранів, мелодіями фронтових літ щороку приходить на нашу землю всенародне свято – День Перемоги.