Вересень 1991 року. Велика хімічна аудиторія заповнена вщерть. Я оголошую, що лекції з органічної хімії буду читати українською мовою. В аудиторії не голосний, але виразний спротив-здивування: не чекали… Залучаю на поміч Леоніда Кисельова:
У грудні 2008 р. Всеукраїнське товариство «Просвіта» ім. Т. Шевченка відзначило 140-річчя, а в лютому, напередодні Всесвітнього дня рідних мов, ми згадуємо про перші збори в КПІ бажаючих вступити до осередку Товариства української мови (ТУМ). Від тієї події минуло вже двадцять років.
Культура мовлення – це ще й загальноприйнятий мовний етикет: типові формули вітання, побажання, прощання, запрошення тощо. Неабияке значення має тон розмови, вміння вислухати іншого, вчасно й доречно підтримати тему.
Лінгвокультурна складова багатонаціональної суверенної держави включає цілий комплекс лінгвістичних та екстралінгвістичних компонентів: соціальних, демографічних, психолінгвістичних, етномовних, лінгвістичних та ін.
“Як ми говоримо?”. Слід поміркувати і над тим, як ми пишемо. Йтиметься не про наукову літературу, й навіть не про щоденні друковані видання, а про ті написи-вивіски, які всі ми бачимо щодня і часом навіть всупереч бажанню запам’ятовуємо. Чи завжди в нас усе гаразд? На жаль, це не так.
«Україно моя, хто ти є? …хто ти є?!» – зворушливо бриніла бандура в руках Віталія Мороза, голови Всеукраїнської молодої «Просвіти», який разом з пані Ольгою Пугач, головою київської «Просвіти», завітали до КПІ на урочистості з нагоди Дня української писемності та мови.
Мова – явище надзвичайно давнє. Без мови не було б людини. Основна функція мови – бути засобом спілкування, збереження й передачі знань. Звідси зрозумілий інтерес до мови, який люди завжди виявляли та виявляють.
Урочисті збори з нагоди Міжнародного дня рідної мови, що відбулися 21 лютого в залі засідань Вченої ради, відкрив начальник навчально-методичного управління НТУУ “КПІ” В.І.Шеховцов.
Один із розділів навчального курсу “Українська мова професійного спрямування” називається “Термінологічна система української мови”.
В Україні історично й офіційно усталеним є тричленне наймування особи: прізвище, ім’я та ім’я по батькові. Кожна складова цієї назви – це не просто набір звуків, а ціла легенда про ваш рід, про ваших пращурів. Хочете переконатися? Спробуємо це довести на прикладі прізвищ.
