Вересень 1991 року. Велика хімічна аудиторія заповнена вщерть. Я оголошую, що лекції з органічної хімії буду читати українською мовою. В аудиторії не голосний, але виразний спротив-здивування: не чекали… Залучаю на поміч Леоніда Кисельова:
Я позабуду все обиды,
И вдруг напомнят песню мне
На милом и полузабытом,
На украинском языке.
Нагадую моїм слухачам долю їхнього ровесника, який на останньому році короткого, як спалах, життя усвідомив себе і подарував нам стільки зворушливих українських поезій, сказавши перед тим:
Я постою у края бездны
И вдруг пойму, сломясь в тоске,
Что всё на свете – только песня
На украинском языке.
Леонід зрозумів: «Треба Вкраїни. Надій і суму». Треба Україну любити.
… та вже цієї любові ніколи
Мені не зректися. І не забуть.
Це він каже нам з вами. Любити Україну. Жити Україною. Говорити українською мовою. Працювати українською. А для цього – знати українську мову, не тільки пісню, поезію. Освоїти наукову і технічну термінологію. Навчитись українською мислити, творити, будувати нове життя. Це нелегко. І найважче, мабуть, буде мені. Тридцять років я читала в цій аудиторії російською. Ламати стереотипи не просто. Я розраховую на співучасть слухачів. Обіцяю зі свого боку дослухатись, ловити погляди і на ходу перекладати незрозумілі терміни. Чекаю і вашої допомоги, коли не зразу прийде потрібне слово…
Мене почули. Серцем і розумом. Почалась захоплююча спільна праця. У мене виникає сумнівне «заторможена конформація» – і зразу назустріч від дівчини в другому ряду: загальмована! Вдячно посміхаюсь. А як скажемо «заслонённая»? У відповідь з двох місць: затулена, затінена! Шукаємо найбільш відповідних синонімів, вчимося грамоти. Таки ж метил, але пропіл – згадуємо «дев'ятку» для іншомовних слів. Враховуємо відмінності алфавітної послідовності: в Юпаківських назвах у нас, як і в англійських, спочатку етил, а потім метил, у російських – навпаки, а німці свій Аthyl завжди ставлять найпершим. Студенти ще і ще раз відчувають, що знання багатьох мов – багатство, а незнання рідної мови – злиденність.
У ті роки я працювала в складі Національної комісії України з хімічної термінології і номенклатури. Робота зі студентами була полігоном для випробування нових підходів, розв'язання спірних питань. З кожним роком ставало легше з літературою. З'явились двотомний англо-українсько-російський хімічний словник під ред. М.Корнілова, тлумачний українсько-російський словник Й.Опейди та О.Швайки. Ми видали через «Вищу школу» посібник «Органічна хімія в прикладах і задачах», приспів зі Львова підручник Ю.Ластухіна. Практично всі методичні розробки кафедр видаються українською мовою.
Цього року минає 10 років з часу видання наказу ректора НТУУ «КПІ» про повний перехід навчального процесу на українську мову. Вважаю, що для подолання активного і пасивного опору противників українізації вищої освіти у рейтинг викладача НТУУ «КПІ» необхідно внести відповідні коефіцієнти, на які множаться години загального педагогічного навантаження. Для тих, хто працює українською, цей коефіцієнт має бути суттєво більшим одиниці (наприклад, 1,2), якщо ж іншою – суттєво нижчим (наприклад, 0,8). Тоді у манкуртів ураз прокинеться свідомість.
Насамкінець хочу висловити певність, що українська мова в нашому університеті таки стане всім рідною.