Декоративно-прикладне мистецтво

Відкритий та доброзичливий характер колишнього наукового співробітника кафедри "Електричні станції" тогочасного електроенергетичного факультету Київського політехнічного інституту (тепер – факультет  електроенерготехніки та автоматики) Володимира Цепляєва, як відзначають його друзі та знайомі, дозволив йому стати шанованою людиною в 40-тисячній рідній Боярці, що у Фастівському районі на Київщині. Проте справа не лише у характері. Річ у тім, що його скульптурні роботи є знаними в Україні та за кордоном.

Рік тому КПІ ім. Ігоря Сікорського приймав фіналісток конкурсу "Освітні Амбасадорки Київської МАН". Серед яскравих непересічних дівчат, які презентували свої науково-дослідницькі здобутки та продемонстрували інтелектуальні й творчі здібності, була Марія Гупаленко. Натоді – учасниця заключного етапу конкурсу-захисту МАН.

Українсько-Японський центр КПІ ім. Ігоря Сікорського організував виставку «П’ять чаш»!

На виставці японських текстильних технік "Східний вітер", яку 5 березня було відкрито в Українсько-Японському центрі КПІ ім. Ігоря Сікорського, відвідувачі можуть побачити вироби, які свідчать про те, що українські майстрині досконало володіють технікою створення вишиваних візерунків та панно "сашико", і не лише нею.

Відділ рідкісних та цінних документів НТБ ім. Г.Денисенка поповнився ексклюзивним подарунком – дивовижно гарним вишитим рушником від поважного друга бібліотеки, який побажав залишитися інкогніто для широкого загалу.

Попри війну мистецьке життя в університеті триває – у Картинній галереї КПІ ім. Григорія Синиці відбулася виставка робіт у жанрі декоративно-прикладного мистецтва "Краса духовної єдності" ("Уламки Донбасу").

Використовуючи лише сталевий дріт, КПІшники створили унікальні чуттєві композиції закоханих пар, які нині прикрашають 23-й корпус. Автор скульптур — доцент НН ІМЗ ім. Є. О. Патона Сергій Мінаков обʼєднав їх назвою «Почуття».

Хочеш навчатися в найкращому технічному університеті країни, але не знаєш, з чого почати? Тоді проєкт «Мрія 2. Хочу бути!» саме для тебе — для майбутнього КПІшника.

Якось я прочитав, що скульптуру краще дивитися ввечері чи вночі, бажано при свічках, але можна і при не дуже сильному світлі ліхтариків. Бо, мовляв, при такому освітленні вона немов оживає і сприймається геть інакше, ніж удень. Нагоди побачити таке мені не траплялося аж до кінця минулого року.

Усі охочі навчилися працювати з гіпсом, зробили 30 фігурок, які потім майстриня Катя розмалює разом з дітками.