Інколи можна почути від “ з навців”, що ікебана – це композиція з сухих квітів. Але це зовсім не так! Адже слово “Ікебана” складається з двох ієрогліфів, які в перекладі з японської означають “живі квіти”, тобто ікебана – це композиція в вазі обов'язково з живих квітів.
Але тоді чим же відрізняється ікебана від європейської флористики?
В першу чергу тим, що японське аранжування квітів – це не тільки естетичні канони, але й філософські принципи, глибокий символізм, давні традиції. В ікебані кожна традиційна композиція не просто показує красу геометричних форм та сполучень яскравих кольорів, але й має свій філософський зміст.
Історія ікебани нараховує понад 500 років, і вона нерозривно пов'язана з історією школи Ікенобо. Ця традиційна школа була заснована в XV столітті в м. Кіото, в буддійському храмі Роккакудо. Там 45 поколінь ченців носили прізвище Ікенобо, очолюючи однойменну школу. Складаючи чудові композиції, навчаючи інших, вони започаткували ікебану та в нерозривній традиції донесли це мистецтво до наших днів.
Довгий час ікебаною, як і іншими традиційним мистецтвами, на професійному рівні займалися виключно чоловіки. Але в кінці XIX ст. ситуація змінилася, й зараз серед тих, хто займається ікебаною, 90% жінок. Нерідко сучасна японська дівчина перед заміжжям упродовж кількох місяців вивчає традиційні мистецтва – ікебану, чайну церемонію, каліграфію, вчиться танцювати, готувати традиційні страви. Але після пари місяців занять можна отримати лише деякі навички та загальні уявлення, адже справжнім майстром за такий короткий термін стати неможливо – для цього потрібні роки та десятиріччя...
Проте навіть короткий дотик до світу прекрасного та вишуканого залишає слід у душі людини, міняє її, вчить бачити красу в звичайних речах.
Коли починаєш займатися ікебаною, то починає мінятися погляд на довкілля – на дерева, квіти... Раптом починаєш помічати, які рослини ростуть біля твого дома, починаєш їх розрізняти. Дивуєшся, наприклад, що клен на київських вулицях має багато видів, які відрізняються формою та кольором листя, по-різному квітнуть...
І вже зовсім інше ставлення з‘являється до тих „геометричних” букетів, які продають на ринках, до букетів із троянд на однаково довгих стеблах...
В японській ікебані віддзеркалюється природа: в кожній класичній композиції – мініпейзаж, „лісова галявина” з високими „деревами”, середніми „кущами”, низькими „травами та квітами”. Тому ікебана і асиметрична, адже в природі нема нічого застиглого, все рухається, змінюється. А коли квіти однакової довжини – це вже „теплиця”, а не природна „галявина”.
„За традицією ми використовуємо гілки та квіти для створення ідеального образу внутрішньої краси рослин – образу, заснованого на природній формі квітів та дерев, що ростуть у полях, лісах, біля озер. Саме так потрібно ставитися до квітів...”
(Ікенобо Сенкей, засновник школи Ікенобо, 1462 р.)
Одначе композиція ікебани – це не просто пейзаж, на символічному рівні – це мікрокосм, цілий всесвіт в мініатюрі. В кожній класичній формі відображується філософський принцип Триєдності світу – три основні елементи композиції символізують Небо (більший елемент), Землю (менший) та Людину (середній). Часто в якості основних елементів використовують гілки, а квіти служать помічниками.
В традиційному японському будинку ікебану ставили в спеціальну нішу-токонома, де також вішали сувій з каліграфією та ставили різні цікаві дрібнички. Токонома слугувала естетичним центром дому, до неї в першу чергу підходив гість, щоби помилуватися предметами, які приготував для нього господар. Гість сідав на татамі та низько кланявся предметам. Далі він повільно піднімав очі, з пошаною розглядаючи всю композицію. Світло з бічного вікна м‘яко окреслювало одні елементи, а інші ховалися в тіні.
Класичні форми ікебани завжди чітко орієнтовані відносно природного джерела світла. В кожній композиції є ясно виражені янські (світлі, а також тверді, чоловічі) та іньські (темні, а також м‘які, жіночі) елементи, тобто свої правила побудови відносно світла й тіні.
В сучасних квартирах ніши-токонома немає, тому композицію з квітів розташовують в залежності від інтер‘єра. Якщо зручно поставити вазу на високу поличку близько до стіни, то гарно буде виглядати композиція, в якій одна з гілок звисає вперед. Ікебана на столі посеред кімнати має бути гарно оформлена з усіх боків, хоча завжди є приоритетний напрямок, з якого її краще видно.
Японці віддають перевагу недовговічній ікебані перед штучними квітами. Адже саме її недовговічність і змушує усвідомити хрупкість та швидкоплинність людського життя, змушує гостро відчути неповторність даної миті, вчить цінувати красу природи . Живі зрізані квіти немов довіряють себе людині, просять подовжити їхнє коротке життя та створити нову красу, сполучаючи їх з іншими рослинами.
„Ми створюємо композиції з квітів, а не просто „ставимо” їх. Це означає виявляти притаманну квітам красу, й водночас виявляти красу власної души. Ікебана – це наші пошуки ідеальної краси”.