Поезія

Життя можна прожити по-різному. Можна йти довго й тихо, залишаючи непомітні сліди на піску буття, що змиє час, а можна спалахнути коротко і яскраво, осліпивши своїм блиском все навкруги. Історія знає немало прикладів таких зірок, чиї життя згоріли миттєво за ідею чи справу, але чию жертву ми пам’ятаємо і шануємо. 22 липня минулого року ми відзначали 100-річчя з дня народження талановитої української поетеси і патріотки Олени Теліги, чия зірка погасла на кривавому небі війни усього в тридцять чотири роки.

Дві пушинки взялися за руки
І полинули у далину,
Через ліс, через скошені луки
Полетіли шукати весну.

Таку назву має збірочка поезій Івана Григоровича Черниша – д.т.н., професора кафедри високотемпературних матеріалів та порошкової металургії ІФФ (з 2000 р.).
Автор присвятив її річниці незалежності України й вибрав епіграфом чудові слова:
Свою любов до тебе, Україно,

***
Нічого не буває просто так.
Нічого не буває випадково:
Ні зустріч, ні подія, ані слово…
До того йшло, або ж це Долі знак.

Літературна сторінка присвячена молодій письменниці Вікторії Осташ, випускниці ВПІ НТУУ “КПІ” кафедри видавничої справи та редагування, де вона сьогодні працює викладачем.

О, женщины! Мы любим Вас!
Хотя порой не понимаем…
От Вас то в жар бросает нас,
То душ холодный принимаем.

Українські землі, які стали здобиччю Російської та Австро-Угорської імперій після поразки козацької держави, вперше лише через кілька століть отримали реальний шанс визволитися з неволі і збудувати незалежну українську державу під час Першої світової війни у 1914-1918 рр.

Чи кожен редактор може бути письменником? І чи повинен редактор вміти “писати”? Суперечки навколо цього “вічного” питання тривають, мабуть, з часів виникнення цієї професії. Та для гостей нашої літературної сторінки цієї дилеми не існує.