Любов до художнього слова, повага до мудрості великих митців минувшини об’єднує молодих і талановитих студентів-лінгвістів та викладачів ФЛ навколо альманаху поетичної творчості. Започаткований до 10-річчя нашого факультету, альманах став щорічним віддзеркаленням літературної майстерності студентів. На його сторінках ми зустрічаємо нашого сучасника – закоханого у життя, замріяного, з тонким літературним смаком.

Наснаги, натхнення і широкого визнання у майбутньому зичимо нашим молодим авторам.

Н.В.Глінка, доцент ФЛ

Вероніка Теличко, гр.ЛА-31
Мабуть то зорі шепотіли
Твоє ім’я в осяйній тиші,
Мабуть то сльози затремтіли,
Коли долоні стали ближче.
Мабуть то серце спопеліло
Від полум’я жагучих слів,
Мабуть то мрія зажевріла
З далеких нездійсненних снів.
Мабуть то щастя легкий дотик
Розбурхав спраглі почуття.
Мабуть любов триває доти,
Поки споріднені серця.

Н.А.Тищенко, викладач
Моїй коханій
Чому я полюбив твої уста?
Чому весь час хотів їх цілувати?
Закривши очі, полічив до ста,
Бажав тебе з любов’ю обіймати.
Солодкий голос хочу завжди чути,
Слова ласкаві, милі і святі
І в миті радості, і в мить страшної скрути
Не полишу тебе на самоті.
Удень ти, наче тепле сонце сяєш,
Вночі, як зірка, вкажеш мені шлях.
Ти завжди поруч і напевно знаєш,
Що вже давно живеш в моїх думках.
Одного разу я розправлю крила,
В небесну підіймусь блакить,
Знайду тебе, моя кохана, мила,
Ніхто мене не зможе зупинить.
За море віднесу тебе далеко,
Лиш руку протягни, торкнись до мрії.
Летіти будем, наче ті лелеки
І бриз тендітний хай назустріч віє.

Переклад Марини Ташделен, гр. ЛФ-31
Пабло Неруда
Якщо ти мене забудеш
Я хочу, щоб ти знала...
Ти знаєш, як воно буває:
Чи небо, зорі споглядаю,
Чи осінь за вікном вітаю,
На вогнище дивлюсь, що тліє,
На гілочку, що вітер віє –
То все несе мене до тебе...
Лиш блиск якийсь, чи запах лине,
Так я до тебе ж миттю плину.
Як раптом розлюбить захочеш
То й я навчусь не любить
А як забуть мене ти зможеш,
То й я почну без тебе жить.
А може, доля нам судила
Буть разом..? Вуста кохані я шукаю...
Палаю... Любове, не згасай!
Кохання моє, лиш тобою живу...
Дай руку... і не відпускай...