Світ змінюється на очах, і це безпосередньо стосується кожного з нас. Наше життя все більше переходить в онлайн-формат. Пристосовуватися до нових реалій важливо і вкрай необхідно: за нинішніх умов інтернет стає головним джерелом і нових знань, і нових вражень.

Завдяки сучасним технологіям ми маємо змогу ознайомитися і зі стародруками Київської полі­техніки. Однойменна група в соціальній мережі "Фейсбук" існує вже понад п'ять років. Метою її створення стало прагнення співробітників університетської бібліотеки ознайомити якомога більшу аудиторію з раритетами, які в ній зберігаються. Здебільшого, це знахідки останніх десяти років, упродовж яких бібліотекарі формують фонд рідкісних і цінних видань шляхом фронтального перегляду всіх книжкових видань у книгосховищах та відбору найцікавіших і найцінніших.

"Процес триває,  і за цей час нам вдалося знайти багато унікальних видань XVIII – першої половини XX століть, – розповідає завідувачка відділу рід­кісних і цінних документів Науково-технічної бібліотеки ім. Г. Денисенка КПІ ім. Ігоря Сікорського Марина Мірошниченко. – Ми досліджуємо їх, шукаємо не відому раніше або маловідому інформацію, пишемо статті і публікуємо їх у ЗМІ та наукових збірниках для введення в науковий обіг фактів, імен, документів тощо".

Одним із результатів таких історичних розвідок є й сторінка у Фейсбуці. Тут можна швидко розповісти про цінні надбання й дещо продемонструвати. У дописах на сторінці також представлено розповіді про різні періоди історії книгодрукування, минувшини науки і техніки, вищої технічної освіти, різних галузей промисловості. А ще, звісно, біо­графії видатних учених, підприємців тощо.

Велику частину фонду рідкісних і цінних видань займає колекція історії нашого університету. Це взагалі скарб для дослідників. "Ми періодично розповідаємо про документи з цієї колекції. Зазвичай, стежимо за ювілейними датами – окремих особистостей, факультетів і кафедр. Висвітлення саме історії КПІ і є нашим, напевно, найголовнішим завданням",  – говорить пані Марина.

З огляду на нинішню ситуацію, коли бібліотека не має можливості надавати безпосередній доступ до видань, інформаційну роботу щодо широкої популяризації фонду в мережі активізували. Якщо продивитися публікації, можна побачити, що переважну більшість їх присвячено університету.

Крім цього, за словами Марини Мірошниченко, на сторінці є також інформація про досвід і напрацювання колег – бібліотекарів та відомих до­слідників історії науки і техніки. Ну і, звісно, тут є посилання на електронні версії відповідних документів, повні тексти книг або журнальних статей, на видання, представлені в електронному каталозі бібліотеки КПІ.

Подібні історичні групи в соціальних мережах, звичайно, існують, але ця – унікальна, адже ґрунтується вона переважно на матеріалах книгозбірні КПІ, містить цікаві факти з історії університету та інженерної справи  загалом.

До речі, існує й блог з такою самою назвою – "Стародруки Київської політехніки". Зайти на нього можна також через сайт НТБ – на сторінці "Фонди і колекції" на нього є посилання. А незабаром стане  доступною і сторінка "Цифрової бібліотеки Київської політехніки" з оцифрованими історичними документами та роботами професорів КПІ перших років його діяльності. Нині вона в процесі тестування.

Лілія Скиба