У КПІ ім. Ігоря Сікорського нині працюють 6 волонтерів – з США, Канади, ФРН, Японії і Польщі. Вони викладають у НН ММІ, на ФСП, ФЛ, ПБФ, ФММ, ФЕА. Попри війну в Україні, працюють натхненно, щедро діляться власним досвідом з аспірантами, студентами і науковцями й допомагають їм опанувати нові знання та мови. Чому вони обрали цей шлях, і чим для них є робота з українськими студентами? Свою історію розповідає читачам "Київського політехніка" одна з них – волонтерка ДААД з ФРН Констанца Оттербах, яка працює в НН ММІ та на ФЛ як викладачка німецької мови.
📰
Мій шлях до КПІ не був прямим, але, водночас, і не надто несподіваним. Свій перший досвід викладання німецької мови я почала здобувати ще у 2016 році у Львівському університеті імені Івана Франка. Факультет, на якому я тоді працювала асистентом, спеціалізується переважно на перекладі. Уже тоді мені дуже подобалося працювати з українськими студентами. Думаю, я взяла від роботи з ними майже стільки ж, скільки вони від мене: саме тоді я почала вивчати українську мову і дедалі більше цікавилася культурою країни. Ми зі студентами не лише читали та перекладали автентичні українські тексти й пісні, але й організували екскурсії німецькою мовою прекрасним старим Львовом, на яких студенти показували свої улюблені місця та розповідали про них. Ці та багато інших чудових спогадів залишилися зі мною донині й мотивували мене за кілька років знов повернутися до роботи в українському університеті, цього разу вже в якості лектора, оскільки до того часу я вже набула багато іншого досвіду викладання, зокрема, на інтеграційних і професійних мовних курсах для українських біженців у Німеччині.
Тепер в КПІ я веду курси з країнознавства та німецької мови в межах підготовки до іспиту TestDaf, що його необхідно скласти, щоб навчатися в Німеччині. Йдеться не лише про екзаменаційні питання, а й про відкриття та розуміння особливостей німецької культури, зокрема, німецької університетської системи, а також про багато інших дрібних особливостей моєї країни. Також щотижня я проводжу по кілька занять на факультеті лінгвістики – курси читання та розмовної мови – як доповнення до основної програми навчання. Хоча я особисто більше знайома зі змістом власної сфери діяльності, але дізнаюся про нові галузі від студентів-інженерів, і мені завжди цікаво слухати, що вони розповідають про свої семінари. Звичайно, викладання онлайн не дає таких можливостей, як офлайн, особливо коли мова йде про проєктну роботу, але, водночас, такий формат має інші переваги, такі як гнучкість і розвиток медіанавичок, які в нашому цифровому світі є необхідними кожному фахівцеві.
Навіть якщо для багатьох українських студенів після успішного завершення бакалаврату подальше навчання в університеті в Німеччині через різні причини є неможливим, я сподіваюся, що знання, які я намагаюся передати на курсах, все одно можуть стати їм у пригоді в подальшому житті. Як філолог я можу лише стверджувати, що завжди важливо вивчати інші мови, оскільки це розширює світогляд людини, відкриває нові можливості контактів, сприяє розумінню інших людей та культур і, звичайно, може зіграти вирішальну роль у кар'єрі. І останнє, але не менш важливе: це просто може бути весело.
Тому я хотіла б допомогти кожному, хто цікавиться моєю рідною мовою, вивчити цю мову і мотивувати його не зупинятися, а продовжувати, адже завжди варто вивчати нову мову і мати ще одну навичку, а також мати контрпрограму до іншого змісту навчання.