Наша газета (див. "Київський полiтехнiк" № 1-2, 2024 р.) уже розповідала про мозаїчне панно "Наука", що прикрашає фасад 18-го корпусу та внесене до Переліку виявлених об'єктів культурної спадщини м. Києва. Але про його творця – художника-монументаліста Федора Тетянича (1942 – 2007) знають переважно лише фахівці. Та перший перформер незалежної України, ідеї якого випередили час і не втрачають своєї актуальності донині, не заслуговує на забуття.
💟
Киянам митець запам'ятався, насамперед, своїми епатажними публічними акціями, часто у вигадливих саморобних костюмах, які завжди привертали увагу. Традиційними були і його щорічні виступи на Андріївському узвозі на День Києва. Але Федір Тетянич був ще й літератором, живописцем, графіком, поетом і філософом. Творцем, недооціненим у радянський період, значна частина монументальних робіт якого, на жаль, втрачена, а художні полотна за безцінь помандрували до західних колекціонерів. Він залишив доробок, що складається з багатьох картин, малюнків, схем, об'єктів, інсталяцій, текстів, віршів.
На фото: Федір ТетяничВарто зауважити, що творчий спадок Федора Тетянича ще чекає на своїх дослідників, а можливо й послідовників. Серед іншого, майстер створив загадкову абетку з 12 знаками дня і 12 – ночі, свою поетико-філософську систему Зодіак (скінченність) і Фрипулья (безкінечність), що перебувають у діалектичному взаємозв'язку, проєкт земного і космічного помешкання тощо.
Ба більше, він був творцем-новатором. У живописних полотнах, поетичних творах, у виступах на святах і симпозіумах митець пропагував нову мораль – мораль співіснування людини і природи. Свого часу уміння бачити красу в будь-якому предметі, незалежно від його споживчої цінності, своєрідне екологічне мислення художника, протест проти бездумного ставлення до ресурсів надихнули його на застосування в своїх роботах побутових відходів. Зокрема, у мозаїчному панно "Склодуви" (3х14 м) в адмінкорпусі Київського заводу художнього скла (1974) творець використовує як кольорову смальту й поливну кераміку, так і брили скла, вибиті з охолодженої печі, фрагменти гутної продукції, інший склобій. Панно збереглося, але в 1990-х його зашили гіпсокартоном (розміщене на проспекті Лобановського).
Тоді ж, під час роботи над панно на заводі художнього скла, мистець, натхненний спостереженням за роботою працівників, запалився ідеєю створити театр-завод: "В одному з цехів робітники так спрацювалися, що їхні рухи стали танцем, на який приємно дивитися. Вони досягають такої злагодженості та гармонії, що починають співати. Ніхто не може заперечити: це справжній театр-завод, де праця стала мистецтвом". До дирекції заводу та Спілки художників він подає проєкт з обґрунтуванням соціальної важливості цього задуму та навіть зі схемою розстановки крісел для глядачів просто у виробничому цеху. Звісно, не було ні відповіді, ні реалізації…
На фото: Федір Тетянич Ера. Фрипулья, 1988 р.Люди старшого покоління пам'ятають, як у 1960-70-ті карбування в СРСР переживало справжній бум і широко використовувалося в декоративно-ужитковому мистецтві: кустарні карбовані картини прикрашали квартири, в техніці металопластики декорували громадські будівлі – клуби, будинки культури тощо. Федір Тетянич у 1971 р. створив у техніці карбування по алюмінію декоративні панно "Весняні квіти" й "Музика" (6х26 м) для концертно-танцювального залу "Ровесник" (у Дарницькому районі). Це був грандіозний, сміливий задум, вихор ідей, думок, почуттів, який окриляв і підносив. Та за якихось два десятиліття, в 1990-ті, нові власники перетворили танцювальний майданчик на нічний клуб і все монументально-декоративне оздоблення було втрачене. Також карбуванням художник оформив і три станції швидкісного трамваю (1973). Зокрема, для зупинки "Гната Юри" було створено два стилістично унікальних панно на алюмінієвій основі 3х8 м. Роботи зникли при реконструкції станцій в 2009 р.
Хтось був свідком, а хтось знає з історії, як у 1960-х світ захоплено спостерігав за підкоренням космосу. Тоді польоти засвідчили не лише можливості в подоланні незвіданого, але й мізерність людини перед неосяжністю Всесвіту, крихкість планети Земля та взаємопов'язаність усього живого на ній. Так з'явилися образи Ікарів і космонавтів, які перебувають не лише в невагомості, але й у невизначеності буття. Тема космосу стала полем для мистецьких рефлексій на тему вічності, нескінченності й місця людини у Всесвіті.
Нашаровувалися роки й події, та незмінною залишалася залученість митця до історичних перипетій. На початку 1990-х художник створював ескізи до простору Монумента Незалежності, він єдиний, хто влаштовував гучні виставки-перфоманси в тодішньому Музеї леніна (нині – Український дім) та виконував ритуальні дійства навколо статуї ватажка комуністів. Як жартували колеги, виганяв дух вождя з будівлі.
На фото: Федір Тетянич Біотехносфера. Міста майбутнього, 1980-ті рр.Помітним явищем у його творчості стає розробка капсули для космічних подорожей, над якою працював упродовж останніх років. Він використовує її як самостійний об'єкт для оформлення публічних просторів, зображує у станкових і монументальних композиціях, задіює як елемент перформансів. Так звана Біотехносфера – багатофункціональний модуль – це конструкція діаметром 2,4 м, оснащена останніми досягненнями науково-технічного прогресу, з усім необхідним для виживання людини в разі фатальної катастрофи на Землі. Недарма кажуть, що творчі люди уміють відчувати майбутнє. Можливо не за горами той час, коли науковці й інженери впритул займуться такою розробкою.