"Вони загинули з невеликою різницею у часі, визволяючи від підступного ворога нашу землю. Жертовний подвиг, який здійснили ці герої, глибоко шануватимуть нинішні та наступні покоління КПІшників", – на цьому факті наголосив ректор КПІ ім. Ігоря Сікорського Анатолій Мельниченко під час вшанування пам'яті випускників нашого університету: молодшого сержанта, командира бойового відділення Миколи Гука та солдата, лінійного наглядача зв'язку роти зв'язку Олександра Романченка.
В урочистої церемонії відкриття меморіальних дощок на честь загиблих, яка відбулася 24 квітня у вестибюлі навчального корпусу №18, узяли участь і проректор КПІ Сергій Стіренко, помічник ректора з питань ветеранської політики Андрій Гаврушкевич, декан факультету інформатики та обчислювальної техніки Ярослав Корнага, завідувач кафедри інформаційно-вимірювальних технологій Володимир Єременко, рідні, близькі, друзі загиблих героїв, викладачі кількох факультетів і інститутів. До сумного заходу також приєдналася аташе з питань університетського та наукового співробітництва Посольства Франції в Україні Елоїз Мармузе-де-ла Тай – вона запевнила в незмінній підтримці Францією українського народу та ЗСУ.
Багато хороших та сумних слів було сказано під час години пам'яті, присвяченої Миколі й Олександру.
Згадали про те, що Микола Гук навчався на кафедрі обчислювальної техніки ФІОТ. Випускник бакалаврату 2020 року за освітньо-професійною програмою "Програмне забезпечення високопродуктивних комп'ютерних систем та мереж" мав бажання продовжувати навчання в магістратурі. Але повномасштабна навала з боку російського окупанта змінила його життєві плани. Як згадували його товариші по зброї з бойової бригади спеціального призначення "Азов", Микола свідомо вирішив стати до лав українського війська. Майже два роки воював на Луганщині. Протягом останніх двох місяців перед героїчною загибеллю боровся проти ворога на одному з найважчих – Торецькому напрямку фронту. Хоробрість – ця риса характеру вирізняла молодшого сержанта М. Гука. Він був впевнений, що справа, яку йому доручено командирами, вартує більше, ніж його життя. За проявлену хоробрість під час боїв під селом Нью-Йорк Микола отримав нагородну зброю від міністра внутрішніх справ України. Доля воїна розпорядилася таким чином, що 14 березня 2024 року під час запеклого бою з ворогом молодший сержант Микола Гук зник безвісти… Через тиждень родина розпізнала тіло воїна у морзі.
Страшна трагедія, що сталася 3 вересня 2024 року в Полтаві, коли росіяни здійснили ракетний обстріл місцевого вищого навчального закладу та лікарні, забрала життя й випускника кафедри інформаційно-вимірювальної техніки ФАКС Олександра Романченка. У КПІ ім. Ігоря Сікорського він здобув спеціальність метролога. Зі слів тих, хто знав Олександра, він був творчою та талановитою людиною, у вільні хвилини до душі йому було танцювати, малювати. Тож і обрав роботу, пов'язану з творчістю, – працював дизайнером у київській приватній фірмі. На початку повномасштабного наступу росії – 24 лютого 2022 року добровільно пішов до Оболонського ТЦК м. Києва, виявивши бажання захищати Батьківщину. Перед тим, як одягнути військову форму, Олександр проводив активну волонтерську діяльність, за що отримав безліч подяк та грамот від військових.
Він пройшов горнило війни, визволяючи Херсонщину, Харківщину. Для підвищення військової кваліфікації був направлений до військового ЗВО. Третього вересня 2024 року під час проходження перепідготовки у Полтавському військовому інституті зв'язку Олександр Романченко загинув внаслідок ракетного обстрілу противником… Він був єдиним сином у мами.
У глибокій скорботі присутні схилили голови, вшановуючи пам'ять Миколи Гука та Олександра Романченка хвилиною мовчання.
"Смерть побратимів не може бути марною, – наголосив у своєму зверненні до присутніх колишній командир групи спеціальної розвідки 120-го окремого розвідувального батальйону, командир механізованого взводу 47-ї окремої бригади "Магура", помічник ректора з питань ветеранської політики Андрій Гаврушкевич. – Для нас вони назавжди залишаться Героями. Ми будемо пам'ятати про подвиги та жертовність Миколи Гука, Олександра Романченка, всіх тих випускників КПІ, які віддали життя у боротьбі з підступним ворогом".
Віримо, що ці меморіальні дошки будуть нагадувати політехнікам нинішнього і наступних поколінь про героїзм наших захисників у боротьбі за суверенітет і цілісність Української держави. Кожен із загиблих оборонців Вітчизни залишиться у нашій пам'яті як символ самопожертви та нескореності.