Під час аналізу основних документів, які регулюють впровадження антикорупційних заходів в Україні, зокрема Антикорупційної політики держави до 2025 року та Антикорупційної стратегії України, звернула увагу на той факт, що не останнє місце в них приділено боротьбі з корупцією в галузі освіти. Основні питання, що потребують негайного реагування, – це зловживання під час вступної кампанії, під час захистів кваліфікаційних робіт, ЗНО та деякі інші. Це й не дивно, адже освіта – це не лише цілеспрямована діяльність професійних фахівців щодо надання молоді знань і допомоги в набутті певних навичок та вмінь з тієї чи іншої галузі, а передусім – формування в неї цілісного світогляду, що базується на ідеях, нормах і стандартах поведінки всіх учасників освітнього процесу.
Ще один із засновників наукової соціології Еміль Дюркгайм у ХІХ ст. наголошував, що головною функцією освіти є передання цінностей домінуючої культури. Отож запроваджені керівником закладу вищої освіти внутрішні антикорупційні заходи стають основою формування світогляду студентів, їхньої активної громадянської позиції та свідомого негативного ставлення до проявів недоброчесності й корупції.
Саме закладам вищої освіти належить право та обов'язок здійснення просвітницької й освітньої діяльності серед осіб, які навчаються. Саме вони є системним джерелом формування у молодих людей нульової толерантності до проявів корупції не лише за принципами відповідної навчальної дисципліни, а й за принципом "роби як я". За таких умов роль і кроки керівника закладу вищої освіти щодо започаткування та впровадження антикорупційної політики вишу є основною частиною загальної антикорупційної політики держави та її майбутнього.
Таке розуміння ролі керівництва ЗВО у забезпеченні виховання у здобувачів вищої освіти неприйняття корупції в усіх її проявах чітко корелює з принципами концепції "Leader's Voice", яка широко впроваджується нині в практику реалізації антикорупційних програм у різних країнах. Про неї варто розповісти докладніше.
Концепцію "Leader's Voice" (англ. "Голос лідера"), або "Tone at the Top" (англ. "Тон згори") було створено в аудиторських компаніях, які на американському ринку вели конкуренту боротьбу за споживача аудиторських послуг. Основою конкурентного протистояння були запити ринку на професійність працівників аудиторських компаній та відповідальність керівництва за становлення й підтримку відповідної структури внутрішнього контролю і процедур складання фінансової звітності. Під час пошуків вдалої маркетингової стратегії виникла ідея, що її було реалізовано в концепції прихильності лідера компанії до дотримання професійних стандартів внутрішнього контролю та етики, оскільки лише бачення лідера та доведення політики компанії до кожного працівника могло стати запорукою її успішності. За таким принципом концепція "Leader's Voice", або "Tone at the Top" отримала своє закріплення на законодавчому рівні в Сполучених Штатах Америки та поширилася світом в різноманітних напрямах і галузях.
Системна боротьба з корупцією в Україні розпочалася понад 20 років тому, але станом на сьогодні вона все ще тільки набирає обертів. Значний вплив у боротьбі з цим огидним явищем відіграють превентивні заходи, у тому числі й щодо пропагування ідеї нульової толерантності до корупції серед населення. Запрацювали антикорупційні інституції, ухвалено засади антикорупційної політики та стратегії, формується антикорупційний капітал країни. Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) здійснює активну діяльність для формування державної антикорупційної стратегії та запровадження новітніх механізмів впливу на суспільство з метою запобігання поширенню корупції. Останні аналітичні дослідження НАЗК спрямовано на визначення, що саме потрібно робити для подальшої розбудови антикорупційних засад функціонування українського суспільства. Одним із таких досліджень став аналітичний огляд "Роль лідера у протидії корупції". Його автори розглядають керівника організації як особу, що організовує діяльність своєї установи, та визначають його роль і повноваження щодо лідерської позиції у впровадженні в її діяльність антикорупційної політики та антикорупційного комплаєнсу (тобто, здатності дотримуватися встановлених антикорупційних вимог, обмежень та заборон). Адже, як визначено в Конвенції ООН проти корупції, держава самостійно не зможе протидіяти корупції, доки кожна інституція не буде відігравати свою роль у цьому процесі та не стане партнером держави на шляху до змін. Понад те, дослідження визначає, що основною ідеєю концепції є не просто промови керівника або його настанови, а, передусім, його цілеспрямований вплив на підлеглих. На власному прикладі він має впливати та спонукати кожного працівника стати послідовником ідеї недопущення корупційних дій. Саме це є підґрунтям для формування довіри до організації з боку працівників та ефективного впровадження в ній антикорупційної політики.
Зауважимо принагідно, що Закон України "Про запобігання корупції" не містить чіткої вказівки на роль керівника під час реалізації антикорупційних заходів, але аналіз його норм засвідчує, що рішення щодо різноманітних питань антикорупційних заходів належить насамперед керівнику організації. Від ефективності й зацікавленості керівника у досягненні мети подолання корупції залежить впровадження та реалізація внутрішніх антикорупційних практик.
Оскільки одним із принципів антикорупційної політики є формування суспільної нетерпимості до корупції, затвердження культури доброчесності й поваги до верховенства права, таких заходів передбачено досягати із застосуванням "м'якої сили" – за допомогою переконання, освіти, просвіти й комунікації. А щоб робота ця була ефективною, вона має проводитися послідовно і системно – як на рівні держави, так і на рівні окремих організацій. І КПІ ім. Ігоря Сікорського – не виняток. Тобто, нині його антикорупційна програма має бути оновлена, обговорена на зборах трудових колективів і ухвалена.
