Людство створило величезну кількість різних предметів. Але існує зовсім небагато речей, які справді дивують своєю простотою, що межує з геніальністю, та повсякденною необхідністю і повсюдною присутністю. І, при цьому, відображають технологічну озброєність суспільства своїх часів. Одним із таких предметів є звичайний гайковий ключ.

На перший погляд гайковий ключ – металевий виріб дивної форми, але його розроблення і використання потребували наукового прогресу в механіці, хімії, матеріалознавстві, медицині. Понад те,  він є невеличкою, однак важливою ланкою в системі впровадження, стандартизації мір і довжин.

Чому одним ключем можна працювати на всіх континентах, а іншим – ні? Чому авторів цілої низки унікальних розробок ми знаємо, а творці інших – забуті? Які ключі є найпоширенішими?

На ці та інші запитання прагнули дати відповідь співробітники Політехнічного музею у присвяченій гайковим ключам виставці. Слід визнати, що створити її було непросто. Складність полягала у величезній кількості різноманітних форм і типів гайкових ключів, що не обмежується пропонованою експозицією, на якій представлено близько 50 предметів. Утім, невтаємниченому відвідувачу розібратися в різних типах ключів залежно від їхньої форми, призначення і матеріалу допоможе додаткова інформація, що її вміщено на плакатах.

На своєму початку виставка допомагає відвідувачу розібратися з основними поняттями: "гвинт", "гайка", "гайковий ключ", історією їх  винайдення, впровадження та поширення. При цьому неочікувано виявляється, що навіть такі, здавалося б, прості предмети, як гайка та гвинт, продовжують удосконалюватися і тепер. Яскравим свідченням цього є фотокопії шести патентів професора КПІ Ігоря Мікульонка.

На виставці розкривається еволюція гайкового ключа за основними його типами: монолітні та розсувні (регульовані, розвідні).

Монолітні ключі масово виготовляються від початку промислового виробництва різних машин і знарядь. Вони є неодмінними частинами комплектів інструментів. Представлено різні зразки – від невеликого ключа з комплекту кінного плуга до величезного ключа сівалки кінця ХІХ ст.

Гайковий ключ з оправкою (коловий ключ) є матеріальним спадком  будівельного буму 30-х рр. ХХ ст. в США та індустріалізації в СРСР. Це були часи, коли почали зводитися величезні хмарочоси, основою яких є металоконструкція зі сталевих ферм. Перед склепуванням ферм їх тимчасово з'єднували болтами. Для того, щоб оправити отвір для з'єднання багатотонних ферм, потрібна була оправка. Оправка стала продовженням руків'я гайкового ключа. Ілюстрацією цього є фото клепальника на балці хмарочоса в Нью-Йорку.

Впровадження нової техніки, відповідальність слюсаря та безпека польоту – все це втілено в невеликому накидному ключі для ремонту авіатехніки. Накидні ключі надійно фіксують болт чи гайку, дозволяють закручувати їх із значним зусиллям. Нанесений штампуванням інвентарний номер на ключ потрібен був для фіксації обслуговування чи то літака, чи то двигуна. Технік для роботи брав ключі з фіксацією їхнього номера в спеціальній книзі з ремонту чи обслуговування. А після використання здавав ці ключі, звіряючи номер. Це робилося для того, щоб було зафіксовано чітку відповідальність особи за ремонт певних вузлів та щоб просто не забути ключі в механізмах авіатехніки.

Розсувні або розвідні ключі – це втілення давньої мрії інженерів про  універсальний, єдиний ключ для різних механізмів і з'єднань. Представлено  конструкції, які вважаються одними з найдавніших: французький, англійський, шведський, німецький ключі. Проілюстровано діяльність винахідників ключів – Коеса, Йохансона, Ларсона та інших.

Сподіваємося, відвідувачам буде цікаво дізнатися й про те, що один і той само ключ, що нині широковідомий як "сантехнічний", "розвідний", "трубний", "попка" – це ключ Йохансона. Сам винахідник дав йому назву "залізна рука". Понад те, Йохан Йохансон винайшов і так званий "шведський" ключ – нині найпоширеніший тип розвідних ключів, де під отвором впоперек вісі ключа розміщено черв'як, обертання якого змінює розмір отвору ключа.

Особливо плідним на конструкції різних типів розсувних ключів був кінець ХХ ст. Інженери, які патентували конструкції ключів, намагалися продати її виробникам. Ті, своєю чергою, намагалися обійти патенти. Як приклад, розміщено розсувний ключ до машин МакКормік. У цих ключів гайку для регулювання розміщено на ближньому до отвору стержні. А от розміщення гайки на дальньому від отвору стержні дозволяло обійти патент. Ці ключі масово виготовлялися, в тому числі й в Україні, на машинобудівних заводах.

Мало хто знає, що фірма "Маузер" спочатку здобула славу як виробник якісного інструменту, і лише пізніше – зброї. На виставці є й ключі від цього виробника. Між СРСР та Німеччиною в 20-х рр. ХХ ст. було підписано угоди про визнання німецьких патентів в СРСР терміном на 15 років (представлено відповідний документ). Як наслідок, відбувалося масове виробництво копій ключів німецьких виробників радянськими заводами, в тому числі і ключа "Маузер".

Гарною ілюстрацією фрази "Все нове – добре забуте старе" є універсальний автоматичний ключ виробництва КНР, який заполонив нині профільні магазини і рекламується як оригінальна, новітня конструкція. Але  поряд з ним на виставці представлено аналогічний ключ Львівського об'єднання "Конвеєр", зроблений у 70-х рр. минулого століття.

Історія гайкового ключа є доволі цікавою і навіть захоплюючою. Тож юним відвідувачам, напевне, запам'ятаються "ключ до коня", "крокодил", "мавпа", "папуга" (попка) та історія походження цих назв. Дорослим цікаво буде ознайомитися зі змінами конструкції такого всюдисущого предмету, як гайковий ключ. А "інженерам у душі", тобто відвідувачам, які не тільки оглядають цікавинки, але й намагаються їх виготовити самостійно й використати цікаві розробки у власній діяльності, цікаво буде ближче ознайомитися з конструкцією представлених інструментів. А потім, маючи вільний час, натхнення та відповідні вміння, самостійно виготовити схожі предмети навіть без "інтернет-інструкцій".

Отож не прогавте можливості докладніше дізнатися про розмаїття та історію гайкових ключів. Адже будь-який гайковий ключ – це не просто шмат металу чудернацької інколи форми, а унікальне втілення інженерних ідей та винахідницького таланту. Виставка працюватиме до кінця року.

Григорій Лупаренко, завідувач відділу Державного
політехнічного музею ім. Б. Патона

Дата події