Ще чотирьом студентам Київської політехніки, які за результатами зимового семестрового контролю мають найвищу успішність у навчанні за спеціальностями "Математика", "Прикладна математика", "Автоматизація та комп'ютерно-інтегровані технології", призначено іменні стипендії від проєкту "CEO на 1 день" (Монобанк). Серед тих, чий гаманець, чи то пак – картка, поповниться сумою з трьома нулями, – студент кафедри технічних та програмних засобів автоматизації Віктор Чередниченко (середній бал 99,63).
До КПІ хлопець навчався в ліцеї №25 міста Житомир. Вчителів згадує добрим словом, бо вміли зацікавити своїм предметом. Наш університет обрав "як перспективний для подальшого розвитку як науковця". А от з факультетом усе було не так просто: розумного й вмотивованого випускника спокушали різними напрямами майбутньої освіти. Інженерно-хімічний виявився лідером уподобань, оскільки пропонував "багатопрофільність та високий освітній і науковий потенціал".
За словами студента, адаптація до вимог КПІ пройшла досить плавно, але була (і досі є) необхідність в опрацюванні й засвоєнні великої кількості матеріалу, тож вільного часу практично немає. Над запитанням про складнощі дистанційного навчання Віктор трохи замислився, а потім відповів: "Особисто для мене існує лише дві складності: необхідність більше вивчати самостійно та, у порівнянні з очним навчанням, проблеми з доступом до наукової літератури. Але якщо вчасно все виконувати або робити наперед, то ніяких проблем не буде". А потім здивував зауваженням, що не може визначити, який із навчальних предметів йому більше подобається, "бо загалом подобаються усі". Так і хочеться в цьому місці поставити смайлик.
Хоча мій співрозмовник виявився трохи стриманим і небагатослівним, про своє захоплення робототехнікою та майбутні проєкти розповідав охоче: фантазія перепліталася з реальністю, думки стрибали з одного на інше – химерні образи вабили чи не за горизонт. Так і має бути, не дарма ж понад 120 років тому при відкритті Київського політехнічного його перший ректор В.Кирпичов розмірковував саме про важливість фантазії для інженерів. Уява розбурхує думку, а щоденна сумлінна праця втілює її в реальність.