Мистецькі виставки-конкурси "Таланти КПІ" щороку відкривають нові імена. Адже в багатотисячному колективі київських політехніків чимало майстрів живопису, умільців декоративно-прикладного мистецтва, талановитих рукодільниць. "Неймовірною вишуканістю та майстерністю вирізняються роботи з вишивки, – зазначила цьогоріч директор Картинної галереї В.Тьоткіна. – На мій погляд, вишивка з кожним роком набуває популярності як серед студентів, так і серед працівників КПІ". І дійсно, не було такого відвідувача, хто б не звернув увагу на вишиті полотна Оксани Гармаш, доцента кафедри акустичних та мультимедійних електронних систем ФЕЛ.

"Скільки себе пам'ятаю, постійно займалася творчістю в тому чи іншому вигляді: лозоплетіння, штучні квіти, в'язання гачком та спицями, шиття та багато іншого, – розповідає Оксана Вікторівна. – Однак усі ці захоплення не були досить тривалими, окрім вишивки хрестиком. Чомусь саме ця техніка захопила мене, і от уже понад 10 років захоплення вишивкою не зникає".

Усі історії починаються однаково: "якось одного разу". Так і з нашою героїнею. Якось одного разу вона прокинулася з думкою вишити подушку. Почала шукати схеми, цікавитися різними техніками вишивки хрестиком. Виявилось, що навколо дуже багато людей, які вишивають. Існують спеціальні видання та сторінки в соціальних мережах, де майстрині діляться своїми успіхами, схемами та порадами. Відкриттям стало те, що багато чоловіків захоплюються вишиванням. Усе це і спонукало взяти до рук голку та спробувати. Цікаво, що з того часу в Оксани Вікторівни з'явилося чимало картин, а подушку так і не вишила.

"Усі мої роботи, – ділиться вишивальниця, – рахункове шитво за готовими схемами, однак було кілька робіт, де і схеми я розробила сама (фото друзів як подарунок на їхнє весілля). Вишивка так  глибоко вкоренилася в моєму житті, що захоплення підхопили й моя молодша сестра та мама, які час від часу теж вишивають, хоча і не так масштабно, як це роблю я".

Як обирає картини для вишивання? По-перше, вони мають бути максимально реалістичними та неповторними, а ще – масштабними (в середньому схема налічує понад 50 000 хрестиків). Їй не цікаво вишивати те, що не подобається, тому дуже ретельно підбирає картини для своїх робіт, і можливо саме тому не має незавершених полотен. Останні кілька робіт вишиті за авторськими схемами майстрині, яка створила їх на основі реальних картин. Ці вишивки представлені серед конкурсних робіт – зокрема "Іриси" (розмір вишитого полотна 29x42 см). Оформленню готових робіт теж приділяється багато уваги, адже рамка та паспорту мають доповнювати та підкреслювати ідею картини.

 "Люблю дивувати оточуючих своїми роботами, – зізнається  Оксана Вікторівна, – і для особливих людей завжди знайдеться вишита робота як символ вдячності за те, що вони є в моєму житті. Близькі жартують, що вдома не вистачить стін для моїх картин, але я не можу нічого з цим вдіяти. На завершальному етапі чергової роботи мозок починає інтенсивно генерувати ідеї щодо наступної картини, і я ніяк не можу цьому противитися (або не хочу).

З кожним вишитим хрестиком на чистому полотні я відчуваю себе творцем чогось прекрасного, і це надихає та заспокоює. Вишивка відіграє суттєву роль у моєму житті, адже в кінці виснажливого робочого дня (особливо в період карантину), після спілкування зі студентами, їх батьками та колегами, дуже хочеться відволіктися, зібратися з думками. Саме вишивка є для мене такою відрадою".

Майстриня кілька років спостерігала за мистецьким конкурсом "Таланти КПІ", але ніяк не наважувалася продемонструвати свої полотна. Та й багато картин "живуть" у домівках друзів. І саме через зміну формату проведення конкурсу вона отримала можливість узяти в ньому участь та показати фото своїх робіт. Сподівалася, що її вишивки "не загубляться" серед інших, представлених на сайті https://www.facebook.com/gallerykpi/photos, не підозрюючи, що "Маски", "Зустріч", "Іриси", "Смуток", "Тюльпани", "Апчхи", "Кіт, що літає над дахами" та інші стануть окрасою експозиції. Тепер вона дуже задоволена, що в КПІ є така чудова можливість показати свою багатогранність як людини, а не тільки як викладача.