Ви є тут

Зробила правильний вибір


Тетяна Хорошко

Студентка кафедри кібернетики хіміко-технологічних процесів  Тетяна Хорошко у цьому навчальному році стала  стипендіаткою Президента України. Нині вона працює над магістерською роботою, присвяченою керуванню процесом енергетичного відновлення карбоновмісних відходів, щоб він був дешевим, швидким і екологічно безпечним. Наводимо її розповідь  про вибір фаху та студентські роки.

Вибір. Вибір професії – дуже важливий і нелегкий етап у житті кожної людини. І всі чудово розуміють, що тут найголовніше – це поєднати свої здібності, навички, бажання й інші не менш важливі складові. Визначившись з майбутньою професією, міркуємо над новим питанням: куди йти навчатися? Свого часу, зваживши всі "за" та "проти", я обрала КПІ ім. Ігоря Сікорського. Усі мої знайомі та друзі в один голос радили цей навчальний заклад. Відгуки на форумах, розповіді друзів настільки мене зацікавили, що вирішила поїхати на "День відкритих дверей". Це було кохання з першого погляду. Університет мене відразу вразив. Велика відкрита територія між корпусами, привітні та веселі студенти, музика, яка лунала на Політехнічній. Після побаченого я жодного разу не засумнівалася у правильності свого вибору.

Заняття. За 6 років навчання я брала участь у різних університетських та міжнародних конференціях, олімпіадах з математики й фізики, усі 6 років була старостою групи, брала активну участь в організації вступної кампанії.  Уже з другого курсу я почала працювати. Спочатку це був простий підробіток, згодом, засвоївши нові знання, працювала уже повноцінно back-end розробником у хорошій ІТ компанії (між іншим, випускники КПІ як спеціалісти на ринку праці цінуються більше).

Захоплення. У школі я була активною, тому, вступивши до КПІ ім. Ігоря Сікорського, продовжила займатися баскетболом, пішла до факультетської команди КВН. Щоправда, це тривало лише на першому курсі, оскільки вимоги викладачів до знання нових предметів зростали, а кількість вільного часу різко зменшувалася.

Будні. Звісно, що без труднощів не обійшлося. Були викладачі, які вважали, що робота однозначно заважає навчанню, – потрібно тільки вчитися, отримувати стипендію і допомогу від батьків. Але таких за всі роки було відсотків 20–25. Інші з розумінням ставилися до вибору студентів, допомагали розібратись з навчальним матеріалом, ішли назустріч. Хто вирішить піти моїм шляхом, будьте готові до того, що буде тяжко, виникатиме бажання після роботи лягти спати, а не робити лабораторки чи практичні. Тому тут потрібно вміти себе організувати. Я дуже вдячна викладачам своєї кафедри – кафедри кібернетики хіміко-технологічних процесів – які надихали мене, мотивували, вміли зацікавити предметом і спеціальністю в цілому.

Частина родини. До цього часу у мене не виникало ніяких сумнівів стосовно свого вибору: мені подобається навчатися, освоювати основи техніки, програмування, автоматизації. Це дійсно цікаво.  Про свій університет я можу говорити тільки з посмішкою, запальним вогником в очах. Попри велику територію, велику кількість корпусів та студентів, я постійно відчувала себе як удома, ніби я на своєму місці. Я стала частинкою цієї великої родини і нізащо не проміняла б і не проміняю КПІ на інший навчальний заклад.

Т.Хорошко, студентка ХТФ

x

Електронний кампус

Інформаційні ресурси

Викладачі КПІ

GitHub репозиторій