Про участь у програмі обміну Erasmus+ між КПІ ім. Ігоря Сікорського і Гронінгенським університетом (Нідерланди) розповідає студент ПБФ Андрій Козловський:
Про програму Erasmus+ я дізнався наприкінці четвертого курсу. Відразу вирішив спробувати себе в цій програмі, але запис на наступний семестр було вже закрито. Тому подав документи на участь в обміні студентами восени, і в другому семестрі п'ятого курсу навчався у Гронінгенському університеті (Rijksuniversiteit Groningen – RUG).
RUG – один з найстаріших університетів Нідерландів. Його заснували в 1614 р. – другим після Лейденського, який було відкрито в 1575 р. Університет входить в ТОП 100 світових та ТОП 25 університетів Європи. У ньому навчається більше 30 тисяч студентів, причому кожний п'ятий – іноземець. Університет відомий на весь світ не лише завдяки високому рівню навчання, але й через участь у багатьох програмах обміну з країнами Європи, Північної та Південної Америки, Близького та Далекого Сходу. Місто Гронінген, де знаходиться університет, невелике – близько 200 тис. жителів, з яких приблизно чверть – студенти.
Потрібно зазначити, що RUG – добре фінансово забезпечений з боку держави (кошти, що надходять від студентів за навчання, теж відіграють неабияку роль). Студенти, навчаючись в RUG, мають змогу реалізувати практично всі задуми і виконувати найрізноманітніші наукові дослідження, зокрема в науково-технічній сфері. Відповідні лабораторії оснащені верстатами з ЧПК та численною дослідною апаратурою.
Розташування корпусів RUG нагадує КПІ ім. Ігоря Сікорського. Гуртожитки розташовані так, що дістатися від одного до іншого на велосипеді можна за 5–20 хвилин. До речі, на велосипедах їздять там практично всі – і жителі міста, і студенти.
В університеті є 9 факультетів, у тому числі факультети мистецтв, філософії, права. Я навчався на факультеті науки та інженерії. Предмети для вивчення можна було обирати самостійно. Я вибрав ті, які були ніби продовженням мого навчання і могли бути корисними для написання магістерської дисертації:
- сучасне виробництво полімерів;
- комп'ютерна візуалізація;
- аналіз та контроль розумних систем;
- сучасні процеси та технології енергетики;
- складні системи в інженерії;
- міцність конструкцій.
Заняття проводилися англійською мовою. Мій рівень підготовки, у тому числі мовної, був цілком достатнім для засвоєння нового матеріалу, читання підручників, написаних самими викладачами університету, а також спілкування з викладачами і студентами.
Навчатись було цікаво, але на екзаменах було важко. Дуже багато матеріалу виноситься на самостійне опрацювання. Бувало, що викладач не встигав на практичних заняттях перевірити домашні завдання у всіх студентів і виконати все заплановане, що виноситься на колективне опрацювання на парі.
Що мені не дуже сподобалось, так це те, що нам, студентам, давали роздруківки із завданнями, які необхідно було виконати, і при цьому не пояснювали на прикладах, як це робити – тільки написана умова і завдання. Завдання оцінювалися за правильну відповідь, і не завжди за спосіб їх вирішення. Хоча завдання не були дуже важкими, але для швидкого та правильного їх вирішення необхідно було самостійно опрацювати багато матеріалу. У нашому університеті, на мій погляд, практичні роботи більше пояснюються викладачами, які звертають увагу на хід та спосіб розв'язання. Тому слід цінувати методику викладання в нашому університеті, де практику часто проводять досвідчені викладачі – лектори, а не молоді аспіранти.
Цікавою була форма проведення практичних занять, на яких вирішення певних проблем з дисципліни "Складні системи в інженерії" навчальну група розділяли на маленькі підгрупи (по 2-3 студенти). Метою даного курсу було написання роботи (assignment) на тему створення комплексної технічної системи з описом головних складових та представленням її основних функціоналів (у вигляді схем стандарту IDF0). Це могла бути система для очищення морського дна, яка включає акваробот, транспортування та базу управління, автозаправна електрична станція (станція для зарядки електромобілів електролітами), система для створення штучного острова та ін.
Цікавою особливістю навчання в RUG було те, що лекції з певних питань проводили провідні інженери-практики з виробництва, наприклад, полімерів. Такі зв'язки університету з промисловими підприємствами, безумовно, покращують практичну підготовку фахівців.
Звичайно, навчаючись у Гронінгені, я часто згадував свою альма-матер – КПІ ім. Ігоря Сікорського – і порівнював навчання там і тут. На цій основі дійшов певних висновків щодо того, як можна було б покращити підготовку фахівців у нашому університеті.
Вважаю, слід ввести нові предмети, враховуючи результати опитування студентів щодо актуальності вивченого матеріалу.
Слід ширше використовувати електронно-цифрову техніку, комп'ютерні засоби, шукати нові способи заохочення до навчання, насамперед з використанням візуальних засобів викладання.
Варто залучити представників з фірм та заводів для розкриття основних практичних проблем, що виникають у відповідних (до факультету чи конкретних тематик кафедри) сферах, наприклад, на виробництві.
Потрібно збільшити кількість місць для обміну за кордоном, при цьому ввести систему обміну студентами в інші університети – як закордонні, так і українські.
Необхідно також ввести/збільшити заняття на виробництвах та інших установах (відповідно до спеціальності), щоб студенти застосовували набуті на лекційних заняттях теоретичні знання на практиці.
Зауважу також, що студенти, побувавши на навчанні у провідних закордонних університетах, повертаються переповнені враженнями, задумами. Тому дуже важливо підтримати їх після "європейського культурного шоку" і допомогти їм правильно спрямувати свою енергію, вкласти її в розвиток кафедри, університету, в перспективу країни, зробити так, щоб у нас було краще, ніж у сусідів з Європи.
Хочу також звернутися до студентів молодших курсів: не гайте часу, використовуйте усі можливості для власного розвитку. В нашому університеті можна навчитися технічно мислити і на високому рівні вирішувати завдання, які виникають перед фахівцями. Це дуже знадобиться в подальшій професійній діяльності. Слід також розуміти, що викладачі обмежені навчальними програмами, які часто мають скорочену кількість годин, через що можуть ознайомити студентів з методами розв'язання саме базових навчальних задач. А щоб стати дійсно висококваліфікованим фахівцем, необхідно не лише сумлінно навчатися, але й працювати самостійно – вміти знаходити найголовніше і найцікавіше з того, що нам дають, і поглиблено його вивчати. І, звичайно, варто користатися можливостями, які дають програми обміну студентами, брати участь у відповідних конкурсах, перемагати і поглиблювати знання у закордонних університетах.
Насамкінець висловлюю величезну вдячність викладачам Гронінгенського університету за набуті знання та навички, а програмі Erasmus+ за можливість провести семестр за кордоном!
Розповідь Андрія доповнює д.т.н., професор кафедри нарисної геометрії, інженерної та комп'ютерної графіки ФМФ КПІ ім. Ігоря Сікорського В.П. Юрчук:
– Як викладач університету, хочу сказати, що Андрій Козловський з перших днів навчання в університеті показав себе як здібний студент, мотивований конструктор, оскільки ще у школі розробляв з батьками пристрій для обробітку присадибної ділянки та мав бажання його офіційно оформити як новий патент. І він, за допомогою викладачів нашої кафедри, отримав його – це був патент України на корисну модель №105721 "Універсальний пристрій для обробітку присадибної ділянки",
Конструкцію цього пристрою він розкрив на кафедральній науковій конференції студентів, аспірантів та молодих учених, яка проводиться щорічно на нашій кафедрі нарисної геометрії, інженерної та комп'ютерної графіки. Ми вже тоді побачили в ньому майбутнього науковця.
Сьогодні Андрій Козловський є студентом-магістром шостого курсу, має 24 наукових публікації, 6 патентів на корисні моделі та кілька виступів на наукових конференціях.
Таких студентів-науковців на нашій кафедрі, які на першому курсі отримали патенти, виступили на наукових конференціях кафедри стало уже більше 40. багато з них пішли далі, захистили кандидатські дисертації, стали викладачами КПІ та інших ЗВО. За ними – майбутнє нашого університету та України.