Саме за такою формою виникла співпраця Анастасії Косминої, Івана Окринця та Софії Косминої – студентів шостого, п'ятого та третього курсів спеціалізації мехатронного спрямування ММІ. Практичне завдання, що стояло перед ними, на перший погляд нескладне – автоматизувати дві дії мобільної радіолокаційної установки: перехід з похідного в робоче положення та горизонтування платформи установки. Попри велику кількість подібних технічних рішень, Іван Окринець, який, до речі, працює у фірмі, що розробляє подібну техніку, з самого початку вирішив неупереджено підійти до цього завдання. Як фахівець з гідроприводу він розумів, що вказані в завданні вага установки (5 тонн) та три швидкості для її розвантаження і завантаження є найбільш прийнятними для гідроавтоматики. З іншого боку, як фахівець з гідроавтоматики він знав вартість обладнання та енергоємність і вартість його експлуатації – потужність насосного агрегату та постійне енергоспоживання. Друга обставина додала проблем до обладнання мобільної машини, яка перевозить і енергоносії, і потрібну в польових умовах техніку.

На цій ноті і відбулася зустріч рішучості з кмітливістю. Усі троє зустрілися під час підготовки до молодіжної наукової конференції та підготовки лабораторій мехатроніки до літньої школи "Мехатроніка в машинобудуванні-2018". Саме тоді дві сестри, Анастасія і Софія Космини, допомагали одна одній завершити магістерську дисертацію старшої – Анастасії, та обрати напрям для проекту бакалавра молодшої – Софії.

Проблема, яку досліджувала Анастасія, мала відому аналогію в системі кровообігу: серце і судини – разом вони надають життя і зміст всім діям і рухам кожного органу. Так само і в мехатроніці – енергозабезпечення від елементів живлення до кожної ланки, а через "судини" гідравліки – до виконавчих гідравлічних пристроїв. Але судини системи кровообігу не тільки транспортують життєву рідину, але й задають її напрям, тиск, допомагають течії. Чому в гідроприводі не зробити те  саме – передати частину функцій енергетики від насоса до гідравлічних каналів? У дослідженнях Анастасії в гідравлічні канали ввели додаткові клапани, примусили їх працювати в унісон і забезпечувати необхідний тиск і "пульс" гідроприводу – надсилати хвилю за хвилею рідину відповідного тиску до цілі. Виявилося, що така робота "гідравлічних судин" при невеликих швидкостях і точних рухах суттєво зменшує необхідну потужність насосного агрегату.

У цей час Іван розробляв систему гідроавтоматики, яка в одному випадку працює швидко, а в іншому – повільно й обережно. На цьому етапі відбулося множення рішучості автора практичного завдання на кмітливість дослідника: швидкі рухи забезпечує звичайна гідравліка і насосний агрегат, а точне переміщення забезпечують пружні властивості гідравлічних каналів і рідини та накопичена в акумуляторі рідина під тиском. Тож у режимі точних і невеликих переміщень буде використано надлишок енергії, накопичений в інших режимах, а енергоспоживання взагалі відсутнє.

Півроку роботи, чотири доповіді на конференціях – і технічне рішення майже готове. Але попереду дві магістерські роботи – дослідження точності, енергоємності, надійності, імітаційне моделювання режимів у польових умовах. Привабністю цієї роботи є наявність реальної системи-прототипу (див. фото), на якій вже заплановано встановлення і випробування нової мехатронної системи та відповідно до якої розробляють конструкторську документацію "гідравлічних судин". Та реальна система вимагає реальних рішень у реальних умовах. Необхідно передбачити безліч особливостей: зміну температури рідини від +60 до –300С, пориви вітру змінного напрямку до 20 м/с, нерівності ґрунту та його різну податливість, неушкодженість обладнання від динамічних навантажень та багато інших, які відрізняють фахівця від гарного студента.

Так, волею випадку, навесні 2018 року троє студентів-учасників олімпіади "Мехатроніка в машинобудуванні" доторкнулися до "дорослої роботи" та перейшли в категорію конструкторів-дослідників новітньої техніки. До зустрічі на випробуваннях.

О.П.Губарев, професор кафедри ПГМ

Бібліотечка газети «Київський політехнік»

Бібліотечка газети «Київський політехнік» надає читачам доступ до книжкових видань, підготовлених співробітниками редакції та дописувачами газети. Деякі з них вже вийшли друком на папері, інші поки що можна прочитати лише в електронному варіанті. Це книжки з історії Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут ім. Ігоря Сікорського», біографії великих науковців, збірки публікацій газети різних років з різноманітної тематики тощо. Редакція газети планує час від часу поповнювати бібліотечку. Про нові надходження ми повідомлятимемо в газеті та на її Інтернет-сторінках.