Cтрахіття війни і радість перемоги і досі живуть у пам’яті ветеранів. У НТУУ “КПІ” ще працюють ті, хто наближали пам’ятний день. Ми поцікавилися у безпосередніх учасників війни, що відчували вони тоді, далекого і радісного 9 травня 1945 року?
З роками людина набуває мудрості, накопичує здобутки та залишає по собі великі й малі справи. Григорій Петрович Демиденко завжди чесно й гідно виконував свою чоловічу роботу – захищав Батьківщину, оберігав мир і спокій, навчав цього молодих.
Минув шістдесят один рік від часу закінчення Великої Вітчизняної війни. Здобутком історії давно стали події тих буремних років, коли весь радянський народ виборював перемогу у важкій боротьбі з фашистськими загарбниками.
Народився я 23 листопада 1919 року в селі Сомкова Долина, Переяславського району Київської області, в родині селянина. У 1933 році сім’я переїжджає на Донбас, де я закінчив фабрично-заводську десятирічну школу.
У 1938 році вступив до Київського гідромеліоративного інституту.
Зустрічаючи День ветерана, хотілося б підкреслити надзвичайно велике значення трудового внеску кожного з ветеранів КПІ у становлення університету. Без самовідданої роботи цих людей повоєнна відбудова КПІ і подальший його розвиток були б неможливими.
