У сліпучих бризках січневих веселощів практично непоміченим минає найперше після приходу Нового року свято. Можливо тому, що не супроводжується воно якимись традиційними дійствами на кшталт колядування, ворожіння чи купання в ополонках.
У 2016 р. виповнилося 2400 років з дня народження Аристотеля – геніального давньогрецького філософа і вченого, внесок якого у розвиток людської цивілізації неможливо переоцінити.
Невигадливі слова своєрідного Новорічного гімну знає кожний. І лише зазвучить знайома мелодія – в пам'яті відразу виникають яскраві вогники, конфетті та хлопавки, веселощі та сміх, подарунки від Діда Мороза та Снігуроньки, а також такий бажаний, особливо взимку, запашний аромат яблук, мандаринів і апельсинів.
Грип – гостре респіраторне вірусне захворювання з крапельним механізмом передачі, яке характеризується гострим початком, переважним ураженням верхніх дихальних шляхів і загальною інтоксикацією. Збудники хвороби – віруси, за типом вірусу А, В, С.
14 листопада минуло 300 років з дня смерті Ґотфріда Вільгельма Лейбніца (1.07.1646–14.11.1716) – німецького філософа, вченого, політика, дипломата, одного з найуніверсальніших геніїв в історії людства.
Запитання до любителів кросвордів: яке місто навесні пахне полуницею, а восени – айвою? Куди у квітні пориваються гурмани, щоб поласувати щойно виловленими оселедцями? Яку дорогу ганять водії, долаючи 200 км шляху за 5 годин? Де мешканці замість велосипедів пересуваються на човнах?
Шість років тому в Закарпатті з'явилася ще одна туристична родзинка – "Унгварська купіль", що знаходиться в однойменному готелі Ужгорода. Це величезний чавунний казан з мінеральною водою, що установлений на 6-метровій глибині і розігрівається дровами.
6 вересня 2016 р. виповнилося 250 років з дня народження знаменитого англійського вченого Джона Дальтона.
...Повертався Євген на рідну землю щасливий і окрилений. Позаду вже лишилася Варшава, і, сидячи у вагоні потягу, він думав про одне: як зустріне матір, дорогу сестру. Вони повернулися раніше і жили тепер у Києві, власне, під Києвом – на хуторі Шевченка.
Били, гули дзвони: мідно, протяжно, на весь степ. Гойдалася срібляста далечінь, і в очі нестерпно пекло сонце. Воно було так низько, що аж пригорілий запах вчувався. Та ось дзвони мало-помалу втихають, ніби їх хтось пригойдує, а потім і зовсім обриваються тонкою струною.
