Шостий всеукраїнський студентський турнір фізиків пройшов у другій половині жовтня на базі КНУ ім. Шевченка. Помірятися силами з’їхалися 22 команди з усіх регіонів України та дві російські – із Санкт-Петербурга й МФТІ. Київську політехніку представляла команда студентів ФТІ з шести осіб: Максим Дмитренко, Микола Зеленський, Сергій Луговський, Ірина Мірошникова (всі 2-й курс), Олександр Рибак, 6-й курс та капітан команди четвертокурсник Віктор Сдобніков. Керівник команди – аспірант, випускник ФТІ Андрій Козак.
Турнір тривав упродовж 5 днів і складався з трьох етапів. По черзі (спочатку у своїй підгрупі, потім у чвертьфіналі та півфіналі) учасники дискутували щодо розв’язання задач дослідницького характеру (умови їх були відомі заздалегідь), по черзі виступаючи доповідачами, опонентами та рецензентами. Як розповів Віктор Сдобніков, є багато технічних моментів, здатних у підсумку покращити рейтинг команди. Тож досвід участі у подібних змаганнях та всебічна фахова підготовка є необхідною складовою успіху. Фізтехівці виступили вдало: перше місце серед групи технічних університетів та диплом третього ступеня серед усіх учасників.
Віктор також розповів, що 17 задач, у розв’язанні яких змагалися претенденти, відповідно до регламенту мали непрозоре, але чітке формулювання, були реальними, вимагали диференційованого підходу (теоретичного та експериментального), вирізнялися міжпредметними зв’язками. Відповіді на них неможливо знайти в Інтернеті, має бути запропонована якась новація. До речі, різні команди могли пропонувати різні підходи й рішення, кожне з яких мало шанс отримати однаково високі оцінки. Юнак назвав як приклад одне із завдань: який мінімальний розмір може мати зірка? Обґрунтована відповідь, за його словами, займає до 30 сторінок тексту з роз’ясненнями фізичних явищ, обґрунтуваннями обраної моделі й математичними викладками, результат яких узгоджується з астрономічними спостереженнями. А розпочинається з визначення: що таке зірка, далі розглядаються фізичні умови реакцій, що проходять в об’єкті, який називається “зірка”...
Враженнями від участі в турнірі діляться його учасники.
Віктор Сдобніков: Турніри, на відміну від олімпіад (які вимагають високого інтелекту, знань і спортивного вміння “зібратися” протягом 4-5 годин), передбачають уміння повертатися до незрозумілої нерозв’язаної проблеми через тиждень, місяць, рік. І саме ці якості потрібні дослідникові, вченому. Прикладом того є історія багатьох відкриттів. Турнір моделює реальну наукову діяльність – зі злетами і невдачами, взаєморозумінням із колегами, необхідністю зрозуміло викласти отримані результати і відстояти свою позицію в науковій дискусії. Слід зазначити: фізтех дає різнобічну базу знань, що дозволяє перетворити участь у турнірі фізиків на процес зрозумілий, захоплюючий, цікавий і змістовний. У ФТІ ідеї турніру підтримує доц. Дмитро Віталійович Філін, за що йому величезна вдячність.
Про себе: навчаюся за спеціальністю “Інформатика”. Мріяв навчатися у ФТІ і саме за цією спеціальністю з 6-го класу (закінчив Київську СШ №3). Своїми успіхами завдячую перш за все чудовому вчителю Валерієві Алімовичу Старощуку, від нього передалося захоплення фізикою, з його “благословення” успішно виступав на шкільних фізичних олімпіадах різного рівня.
Зараз працюю інженером-програмістом в Інституті кібернетики, відділ розпізнавання образів, куди потрапив після семінару з розпізнавання. Свою наукову працю найближчим часом пов’язую з цим інститутом. Але фізику вважаю наукою абсолютно необхідною. У майбутньому планую максимально ефективно застосовувати ті знання з фізики й математики, що дає фізтех. Програмування для мене – реалізація ідей та моделей математики і фізики.
Захоплююся східними єдиноборствами, з 8 років займаюся спелеологією, охоче катаюся на гірських лижах, люблю біг тощо.
Сергій Луговський: У фізичному турнірі виступав утретє. На мій погляд, такі заходи дуже корисні для загального розвитку. Адже в суперечці народжується істина, і саме на суперечці побудовано регламент фізбою. Було дуже цікаво, дізнався багато нового, а головне – корисного. До участі у подібних змаганнях мене залучив шкільний учитель Валерій Алімович Старощук, та й з Віктором Сдобніковим “виступали на одному полі” ще в школі (готувалися у нього вдома і він допомагав відшукувати нестандартні методи розв’язання та налаштовуватися на змагання). Тож дуже зрадів, знову зустрівши його в ФТІ на фізбоях.
Про себе: навчаюсь за спеціальністю “Прикладна фізика”, староста групи. Дуже задоволений, що навчаюсь саме в ФТІ. Про напрям майбутніх досліджень говорити ще зарано, приміром, мене цікавить балістика, але це поки що плани. Хоча впевнений, що майбутня діяльність буде пов’язана з фізикою та математикою, бо люблю спілкуватися і працювати з розумними людьми. Крім того, добре було б мати власну справу.
Захоплююсь нумізматикою, не байдужий до раритетних видань. Ще подобається кульова стрільба, умію вправлятися зі спортивним луком, пістолетом та гвинтівкою, цікаво мандрувати Карпатами та Кримом у товаристві гарних людей тощо.
Олександр Рибак: Ще у шкільні роки кілька разів перемагав на міських фізичних олімпіадах. Та в університеті вони часто збігалися за часом з математичними, тож вибирав останні. Але торік зайняв абсолютне друге місце на університетській олімпіаді PhysTech-open. І цього разу із задоволенням прийняв запрошення виступити за ФТІ.
Суддівство на турнірі, на мій погляд, грішить суб’єктивністю, не визначено чітких критеріїв, що відповідали б певним оцінкам – за що ставити 5, 7 чи 10. Приміром, звертали увагу на яскравість презентації, а мої доведення, викладені на дошці, поважний “ареопаг”, здається, до кінця і не зрозумів.
Про себе: своє майбутнє я бачу в математиці. Збираюся вступати до аспірантури Інституту математики НАН України – доводити теореми, писати статті, рухати науку.
Ірина Мірошникова. Фізбої – це можливість застосувати набуті знання на практиці. До того ж виконані дослідження (нехай навіть у рамках умов задач) – це ще один крок на шляху пізнання навколишньої реальності. Усі дні і ночі, проведені в обговоренні задач, присвячені експериментам і побудові різних теорій – вони просто незабутні.
А взагалі, якщо чесно, дуже важко описати враження. Усе нематеріальне з трудом піддається словесному описові. Навіть вузли асоціативної павутини визначити складно. Приїжджаючи на турнір, приємно усвідомлювати, що всі ці люди, з абсолютно різними інтересами, з абсолютно різних вузів, зібралися, тому що їх об’єднав інтерес до фізики, бажання перевірити свої сили і знання, обмінятися напрацьованим із більш досвідченими колегами тощо.
Про себе: навчаюся за спеціальністю “Інформатика”. Інтереси – спектр широкий. Від написання віршів і рунічної магії до фізики і програмування. У майбутньому бачу себе програмістом (наскільки можна передбачити майбутнє).
Микола Зеленський. По-перше, мене зацікавили запропоновані завдання. Усі задачі були складні, але цікаві, розв’язання деяких із них викликало справжнє захоплення. Сподобалася специфіка турніру – командна гра, коли весь колектив перетворюється на єдине ціле, обмірковуючи контраргумент ідеї доповідача або відповідаючи на запитання команди-опонента.
Стосовно нашого виступу, мені здається, що виступили ми гідно, захищаючи честь рідного КПІ. Вийшли до півфіналу, де в рівній боротьбі з командами фізичного і радіофізичного факультетів КНУ поступилися всього кількома балами. Звичайно, трохи прикро, але наступного року обов’язково намагатимемося виступити краще, а для цього головне – продовжувати вчитися. Велике спасибі організаторам фізбоїв, турнір пройшов на найвищому рівні.
Як на мене, такі змагання заохочують, викликають інтерес до майбутньої професії (це якраз про мене, адже навчаюся на кафедрі прикладної фізики ФТІ). Вивчати фізику цікаво ще й тому, що це “мова” природи, один із засобів спілкування людини з навколишнім світом.