Ви є тут

Родін Петро Родіонович. Біографія


Родін Петро Родіонович

Петро Родіонович Родін народився 17 червня 1922 р. в багатодітній родині лісника с. Крюки Володимирської області. Його батько був єдиною грамотною людиною в селі, мав бібліотеку, мати опікувалася господарством та виховувала 8 дітей. У 1938 р. після закінчення із золотою медаллю школи П.Р. Родін вступив до Московського авіаційно-технологічного інституту (МАТІ) на моторобудівний факультет. Навчання поєднував із роботою на заводі. У 1945 р. Петро Родіонович з відзнакою закінчив інститут і вступив до аспірантури МАТІ. У 1949 р. молодий учений захистив кандидатську й до 1963-го працював в Одеському політехнічному інституті. Спочатку старшим викладачем кафедри металорізальних верстатів та інструментів, потім доцентом, завідувачем кафедри і деканом механічного факультету, професором. Виконані ним у цей час дослідження лягли в основу докторської дисертації, яку він захистив у 1961 р.

З 1963 р. по 1978 р. П.Р. Родін працює начальником Управління науково-дослідницьких робіт і членом колегії Мінвузу УРСР. Одночасно, за сумісництвом, працює в КПІ завідувачем кафедри технології машинобудування та професором цієї кафедри. У 1969 р. він засновує кафедру інструментального виробництва і стає її першим завідувачем. У 1976 р. П.Р.Родін був обраний чл.-кор. АН УРСР. У 1978 р. учений перейшов на постійну роботу в КПІ, де до 1991 р. очолював кафедру інструментального виробництва. Багато років Петро Родіонович очолював спеціалізовану раду із захисту докторських дисертацій КПІ. Ним підготовлено 39 кандидатів та 7 докторів наук. Петром Родіоновичем опубліковано 40 підручників та монографій, багато з яких перекладено іноземними мовами.

Петро Родіонович Родін – двічі лауреат Державної премії УРСР (1979, 1991), заслужений працівник вищої школи України (1972), заслужений професор НТУУ “КПІ” (1998), Почесний доктор Харківського політехнічного інституту, Почесний професор Житомирського технологічного інституту. Він нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора (1976), двома орденами “Знак Пошани” (1961, 1971), орденом Дружби народів (1982), орденом “За заслуги” ІІІ ступеня (1998), шістьма медалями.

Протягом своєї трудової діяльності П.Р.Родін обирався та призначався в керівні науково-громадські органи України та СРСР, зокрема, в Комітет з Державних премій у галузі науки і техніки, був членом Експертної ради ВАК СРСР з машинобудування (1984-1991), головою Експертної ради ВАК України з машинобудування (1998-2001). Він був членом делегації України на 5-ти генеральних конференціях ЮНЕСКО (1976-1985).

Свої тепло, любов та знання Петро Родіонович віддавав родині, друзям, учням і колегам. Він був люблячим та турботливим чоловіком, батьком: разом із дружиною виростили двох дітей, які стали кандидатами технічних наук – Тетяну та Родіона, та онуків Ольгу, Наталію, Олексія. Світла пам'ять про Петра Родіоновича Родіна зберігається в серцях його рідних, близьких, друзів, учнів та колег.

За матеріалами кафедри інструментального виробництва

x

Електронний кампус

Інформаційні ресурси

Викладачі КПІ

GitHub репозиторій