Як Київська політехніка готує інженерні кадри різних напрямів для відбудови країни
Повномасштабне вторгнення Росії кардинально змінило український ринок праці. Нині Україні, як ніколи, потрібні якісні професійні інженерні кадри. Каховську ГЕС планують відбудувати впродовж наступних пʼяти років. І нині, і після перемоги країна потребуватиме військові технології — від дронів і квадроциклів до артилерійських установок. Після блекаутів наша енергетична система має гостру потребу в інженерах-енергетиках високої кваліфікації.
Держава сприяє підготовці нових інженерних кадрів: на відповідні спеціальності в українських вишах не бракує бюджетних місць. Університети співпрацюють з найбільшими державними підприємствами й готують студентів прицільно під їхні потреби, застосовуючи найсучасніші підходи. Ми поговорили з очільниками факультетів та інститутів найбільшого технічного вишу країни — КПІ імені Ігоря Сікорського — про те, як сьогодні, в умовах війни, готують інженерів-машинобудівників, енергетиків, хіміків-інженерів, зварювальників.
«Енергоатом», ЗАЕС і ядерна безпека
Нині країна нагально потребує енергетиків. Окрім наявних станцій, є великі плани будівництва і добудови Хмельницької атомної станції. Україна має угоди з японсько-американською компанією Westinghouse Electric, яка хоче побудувати у нас велику кількість енергоблоків, зокрема перші два — на Хмельницькій станції. Попри війну, проєкт не заморозили. Компанія вже звернулася до Київської політехніки, щоб університет відправив студентів-старшокурсників на стажування у Westinghouse. Після стажування молодих фахівців мають намір долучити до роботи в інженерному центрі компанії, що планують створити у Києві.
«Ці кадри готують у нас у КПІ. До складу нашого інституту входить навчально-науковий центр ядерної захищеності, науково-дослідний центр надійності та безпеки, науково-дослідна експериментальна лабораторія процесів енергетичного обладнання і лабораторія навчального моделювання енергетичних процесів, лабораторія кібер-енергетичних систем. Також у нас є методичне забезпечення ІТ-технологій, ми відкрили нові програми», — розповідає директор Інституту атомної та теплової енергетики КПІ Євген Письменний.
Інститут отримав від Міністерства енергетики США потужне обладнання: багатофункційний тренажер тактичних установок типу ВВЕР. На ньому навчають студентів і аспірантів за спеціальностями «атомна енергетика» та «енергетичне машинобудування». Завдяки цьому обладнанню можна робити наукові дослідження, моделювати різні типи реакторів і вчитись ними управляти.
«А ще в нас є магістерська програма „Фізичний захист та облік і контроль ядерних матеріалів“. З допомогою МАГАТЕ ми відкрили нові лабораторії систем фізичного захисту. Нам поставили сучасне обладнання, яке потрібне для захисту об’єктів критичної інфраструктури, насамперед тих, в яких використовують ядерний матеріал. Хоча ці системи можуть застосовуватися й на інших об’єктах, які потребують такого захисту. В обладнанні є різні види систем контролю доступу, датчики, системи відеокамер. Це те, що потрібно нинішнім студентам, які вчаться управляти такими системами. З-поміж завдань такого навчання — створення й експлуатація такого роду систем. Це дає нам змогу розвиватися», — пояснює Письменний.
Університет уже багато років співпрацює з «Енергоатомом», який є роботодавцем КПІ. Сторони мають угоди про підготовку кадрів, науково-технічну співпрацю.
«Наші випускники здебільшого проходять у них практику, а потім працевлаштовуються там. Останнім часом нам вдалося збільшити кількість навчальних практик — ми повернули практику після третього курсу. Наші студенти мають унікальну нагоду пройти практику на обладнанні ВВЕР-1000 в натуральну величину — там вони бачать усе, що є на станції, куди доступ студентам заборонено, і не отримують випромінювання», — говорить очільник інституту.
Він сподівається: скоро студенти зможуть працювати на звільненій ЗАЕС і усувати пошкодження, які завдали росіяни.
Скло і пластик для відбудови
Хімічна промисловість країни впродовж багатьох років чи не найбільше залежала від ринку й замовників кадрів: від фермерських господарств і водоочисників до будівельної й косметичної галузей.
Нині хімічна освіта в Україні стає універсальнішою, а фахівці отримують ширший профіль.
«Наш випускник може працювати у багатьох сферах: за фахом на підприємстві, в бізнесі, що продає обладнання для цього підприємства, у відділі продажу цього підприємства, в лабораторії, що проводить дослідження, які потім впроваджуються на підприємстві, займатися науковою діяльністю в наукових установах, створюючи технології або розробляючи матеріали, працювати в суміжних сферах. Хімічна освіта суттєво розвиває інтелектуальні здібності, які потім легко адаптувати під будь-яку сферу. Це дуже якісна фундаментальна підготовка не лише в розрізі знань, а й розвиток практичних навичок — людина тренує мозок розв’язувати задачі. Потім ці здібності можна застосовувати у різних сферах, повʼязаних, зокрема, з інженерією, технікою, цифровими технологіями тощо», — пояснює доцент кафедри технології електронних виробництв хіміко-технологічного факультету КПІ Григорій Васильєв.
Навчання студентів-хіміків у КПІ відбувається так: на першому курсі вчать дисципліни загального спрямування, а вже на другому обирають одну з освітніх програм. Перша програма пов’язана з електрохімічними виробництвами (тобто все, що стосується використання електричної енергії для проведення хімічних реакцій або використання хімії для отримання електричної енергії). Друга — технологія неорганічних речовин водочищення — пов’язана з отриманням неорганічних речовин і з очищенням води. Третій напрям — це органічні речовини та їхні технології, тобто органічний синтез та органічні виробництва. Ще одна освітня програма — це технології, пов’язані з харчовими добавками й косметичними засобами. Є напрям кераміки та скла: виготовлення скла з різними властивостями, як-от оптичне скло і скло різного призначення, що особливо актуально під час відбудови країни. Ще одна галузь — технології композиційних і полімерних матеріалів. Тобто виробництво виробів з полімерів і виготовлення різних зв’язувальних речовин, наприклад будівельних сумішей.
«Звісно, неможливо вивчити хімію, сидячи за підручником чи за монітором, позаяк це такі навички, які треба здобувати руками. Тому практично всі курси у нас супроводжуються лабораторним практикумом. Починаючи від загальної хімії, де виконуються досить прості досліди у скляному посуді, й закінчуючи складнішими технологічними курсами, де отримують ті чи інші речовини або проводять аналізи. Є комплекс лабораторних установок, які імітують роботу реальних реакторів або апаратів для отримання речовин. Також є окремі курси, де ми навчаємо працювати на аналітичному обладнанні, що відповідає світовим сучасним лабораторіям. Задля отримання цього лабораторного обладнання ми подаємося на грантові програми. Таким чином ми намагаємось відповідати світовому рівню», — розповідає Григорій Васильєв.
Останні роки колектив факультету омолоджується — багато науковців тут віком до 35 років. Після закінчення навчання вони здобувають третій освітній рівень — ступінь доктора філософії — й далі працюють в університеті.
«І, ясна річ, оскільки обов’язково має виконуватись наукова робота, наші науковці прагнуть цю роботу виконувати з оплатою. Вони беруть участь у різних конкурсах — від Міністерства освіти і науки, Національного фонду досліджень. Подають проєктні заявки на європейські конкурси для отримання фінансування. В межах цих проєктів ми змогли суттєво оновити матеріально-технічну базу, придбали сучасні прилади для електрохімічних аналізів, спектральних аналізів, для дослідження структури матеріалів. Усе це обладнання встановлено, запущено, і в межах освітнього процесу студенти можуть здобути навички роботи на ньому, а також використовувати для виконання наукових робіт», — пояснює науковець.
Фахівці-хіміки підвищують кваліфікацію і на українських, і на світових підприємствах.
«На моїй кафедрі кілька років тому виконувалася наукова робота на замовлення австрійської фірми, що є одним з європейських лідерів у сфері нанесення покриттів електрохімічним методом. Наші фахівці за їхнім завданням виконували наукову роботу, поліпшували якість одного з покриттів, а потім впроваджували ці результати на заводі в Австрії, водночас підвищуючи там свою кваліфікацію на сучасному електрохімічному виробництві. Оскільки кваліфікація наших фахівців досить висока, у нас є замовлення на наукові результати за кордоном», — говорить Васильєв.
Гвинтокрили для країни
Директор механіко-машинобудівного інституту Ігор Гришко впевнений: через брак інженерних кадрів інженерам в Україні нескладно працевлаштуватися. Студенти починають працювати з третього курсу й отримують на старті 15–20 тисяч гривень. Підприємства повсякчас приходять до університету із запитами: просять дати їм конструкторів, технологів.
У його інституті така ж система, як у студентів-хіміків: спершу — загальні дисципліни, тоді — поділ на освітні програми, далі — практика на підприємствах.
У механіко-машинобудівному інституті КПІ п’ять освітніх програм: автоматизовані роботизовані механічні системи, технологія виробництва літальних апаратів, технологія машинобудування, динаміка міцних машин, конструювання та дизайн машин.
«Упродовж першого року навчання наші студенти вчать загальні дисципліни, а після закінчення першого курсу закріплюються за освітніми програмами. Є можливість навчатися за дуальною формою освіти — у нас є договори з компанією „Прогрестех Україна“, із заводом „Артем“. Також є можливість укладати договори з іншими підприємствами.
Наші студенти проходять практику як на державних, так і на приватних підприємствах — коронавірус і війна дозволили нам відправляти їх навіть у регіони (бо за старим міністерським наказом ми маємо право відправляти лише у 20-кілометровій зоні від університету). У нас є аудиторії, оснащені сучасним обладнанням, таким, як на великих підприємствах, де вони потім працевлаштовуються (не називаємо їх з міркувань безпеки)», — розповідає Ігор Гришко.
В Українсько-німецькому центрі машинобудування студенти можуть у позанавчальний час здобувати додаткові освітні послуги. На першому і другому курсі вони вчать поза парами німецьку мову, а тоді їдуть в Магдебург на мовну практику. Влітку після третього курсу — на виробничу, отже, мають можливість отримати подвійний диплом.
«Нині відновлюємо подвійний диплом із Варшавською політехнікою. Цього року вже набиратимемо магістрів за цією системою. Загалом у нас багато програм: КПІ співпрацює з більш як 52 країнами», — додає Гришко.
У позанавчальний час студенти прокачують свої софт- і хард-скіли в гуртках. Вони розробляють роботів, досліджують протези, влаштовують змагання Formula.
«Це унікальна річ: вони створили пʼять болідів і їздили з ними на змагання за кордон. Гуртки — це ще одна можливість практично втілювати набуті на лекціях знання. Комʼюніті, в якому можна реалізовувати себе, — величезна перевага КПІ», — говорить директор інституту.
Україна, переконаний він, має перетворитись із країни, яка торгує сировиною, на країну, яка продає готову продукцію. До прикладу, країна має вдосталь маленьких компаній, які виготовляють невеликі гвинтокрили й різноманітні літальні апарати.
«Ми не готуємо робітника, який буде стояти за верстатом. Ми готуємо управлінця, який зможе повністю керувати процесами, який розуміє, звідки взяти сировину, як її переробити і як продати вже готову продукцію», — стверджує Гришко.
Метал
У повоєнній відбудові країна матиме попит і на інженерів-металургів. На цьому спеціалізується, зокрема, Навчально-науковий інститут матеріалознавства та зварювання ім. Є. О. Патона.
«Наш інститут є провідним у галузі матеріалознавства, металургії, лазерних і зварювальних технологій. Він посідає одне з провідних місць у питаннях розроблення критичних технологій, забезпечення науково-технічного прогресу в Україні та розбудові держави у післявоєнний період», — говорить очільник інституту Анатолій Мініцький.
Його студенти вивчають: проривні передові технології створення, зварювання, конструювання, виробництва (зокрема, 3D-друк) і довготривалої експлуатації деталей і з’єднання конструкцій з унікальних композиційних матеріалів та покриттів, орієнтованих на авіаційну та оборонну промисловість; новітні комп’ютерні технології проєктування, виробництва й використання наноматеріалів; методи прогнозування довговічності матеріалів і конструкцій залежно від природи, будови, технології виготовлення та умов експлуатації. Особливий попит є на освітні програми за спеціальностями 132 Матеріалознавство, 136 Металургія, 131 Прикладна механіка.
Випускники підготовлені до роботи на підприємствах авіаційної промисловості, ДП «Укроборонпром», у криміналістиці, на підприємствах, що виготовляють медичні інструменти, імпланти, медичні препарати, наноелектроніку, прилади й засоби телекомунікації, в науково-дослідних центрах та інститутах НАНУ, закладах з питань експертизи матеріалів, екологічної безпеки.
«Наші випускники працюють керівниками державних структур, директорами підприємств, фахівцями у різних галузях промисловості: інженерами-дослідниками, конструкторами, технологами в науково-дослідних і проєктних організаціях, що розробляють й упроваджують інноваційні процеси та обладнання», — говорить Анатолій Мініцький.
Поки наші військові захищають українські кордони від росіян, надійний тил вже сьогодні має працювати над створенням сучасної повоєнної країни — захищеної, сильної й інноваційної. Росія не зникне з політичної мапи, а отже, маємо бути готові давати відсіч — фізично й інтелектуально.