Юрій Володимирович Петраков – завідувач кафедри технології машинобудування, доктор технічних наук, професор, винахідник СРСР, керівник галузевої науково-методичної лабораторії віртуальних засобів навчання з інженерної механіки, автор одного підручника і 5 навчальних посібників, затверджених МОН України, 3 монографій, 162 наукових статей, 63 патентів і 30 методичних вказівок. Вчена рада НТУУ «КПІ» вже вдруге присудила йому звання “Викладач-дослідник”. З ученим спілкувалася наш кореспондент.
– Розкажіть, будь ласка, про свою наукову діяльність.
– Я працюю в напрямі оптимізації процесів виготовлення деталей зі складними поверхнями. Завдяки своїм комплексним функціям у різноманітних машинах і механізмах, деталі зі складними поверхнями завжди використовувались у техніці. Сьогодні їх відсутність важко уявити. Передусім це деталі, що є серцем двигуна будь-якого автомобіля (поршень, розподільчий вал), двигунів сучасних літаків (турбінні лопатки, моноколеса), гвинтові лопаті рушійних гвинтів суден, підводних човнів тощо. Окремо можна виділити складні форми штампів, пресформ, без яких не можна виготовити корпус жодного автомобіля. Нарешті, що б робила медицина без імплантатів? Вони теж мають складну форму.
– Юрію Володимировичу, у чому полягають Ваші дослідження?
– Виготовлення складних деталей завжди було проблемним. Це стримувало їх широке застосування. Чому саме? По-перше, щоб виготовити складну поверхню, треба забезпечити складний рух інструмента і заготовки, що на початку виконувалось переважно складними верстатними механізмами – побудовниками відповідних траєкторій. По-друге, при обробці умови зрізання зайвого шару матеріалу змінюються в десятки разів, що змушує зменшувати швидкості формоутворення і як наслідок – втрачати продуктивність. Тому, як підвищити продуктивність оброблення точних деталей в автомобілебудівній промисловості, я присвятив свою кандидатську дисертацію, яку успішно захистив 1976 року.
Своїми досягненнями в науці завдячую передусім провідному вченому Василю Кириловичу Куліку. Він, будучи піонером напряму, в якому я працюю, залучив мене до наукової роботи ще в студентські роки. Результати першої дисертації, написаної під його керівництвом, впроваджені на Горьківському автомобільному заводі. За все це велика дяка цій геніальній людині.
– Як змінилася специфіка Ваших досліджень з розвитком комп’ютерної техніки?
– Еволюція верстатобудування, обчислювальної техніки привела до появи верстатів з числовим програмним управлінням. Це, безумовно, відкрило нові можливості в управлінні процесами виготовлення складних деталей машин. Створенню технологічних основ управління процесами оброблення таких поверхонь і була присвячена докторська дисертація. Так виник новий науковий напрям, що розвивається на кафедрі технології машинобудування і сьогодні.
Для вирішення завдань управління ми використовуємо сучасні CAM-системи (Computer Aided Manufacturing). Наразі не існує жодного підприємства, яке б не використовувало таких систем чи не перебувало на етапі їх впровадження. Наукова робота ведеться в напрямі оснащення САМ-систем провідних світових брендів спеціальними модулями, що здатні оптимізувати процес оброблення і тим самим у кілька разів підвищити його продуктивність.
– Ким із своїх студентів Ви пишаєтесь?
– Серед кращих студентів, що займаються на кафедрі науковми дослідженнями, – випускники магістратури Р.В.Галайда та В.В.Писаренко. Свої майбутні кандидатські дисертації вони присвятили подальшому розвитку моїх ідей.
Наш аспірант В.В.Писаренко працює над створенням інтегрованої CAD/САМ-системи для виготовлення ендопротезу колінного суглоба людини. Робота ведеться у співпраці з Інститутом надтвердих матеріалів НАН України. Попередніми результатами вже зацікавилась провідна британська фірма Delcam.
– Творчих Вам успіхів у Вашій науковій діяльності!