Михайло Антонович Павловський увійшов в історію Київської політехніки як фундатор української школи гіроскопістів, видатний учений у галузі механіки, засновник і перший декан факультету авіаційних і космічних систем. А в історії України він залишив слід як видатний політичний та громадський діяч, полум'яний борець за справедливість.
М.А.Павловський народився 13 березня 1942 р. в селі Ружичне Хмельницької області. Ще в школі був упевнений, що вступить до інституту, першокурсником думав про аспірантуру, згодом бачив себе доктором наук…
У 16-річному віці вступив до Київського політехнічного інституту, пов'язавши з ним усе своє життя. Після закінчення в 1963 році інституту з відзнакою Михайло Антонович був направлений до аспірантури кафедри гіроскопічних приладів і пристроїв, а в 1967 році після захисту кандидатської дисертації обійняв посаду доцента цієї ж кафедри. Після захисту дисертації в 1977 році отримав звання доктора технічних наук, і в 1978 році у 36 річному віці був обраний на посаду завідувача кафедри теоретичної механіки, яку очолював до останнього дня життя. Запрограмованість на лідерство завжди виводила його на перші ролі.
Михайло Антонович почав керувати кафедрою на зорі освоєння космосу, розвитку новітніх технологій, які відкривали перед людством небачені перспективи вдосконалення народногосподарського та оборонного комплексу. Його життя було схоже на довгий біг наввипередки з часом.
Провідний учений, викладач і організатор навчального процесу М.А.Павловський розвинув здобутки всесвітньо відомої науково-педагогічної школи механіків КПІ. У викладанні дисциплін він застосовував останні досягнення теорії і практики. Професор Михайло Павловський є автором підручників з теорії гіроскопів (1976, 1986 рр.), систем керування космічними апаратами (1997 р.), теоретичної механіки (1985, 1989, 1990, 1993, 2002 рр.). Його підручники відразу здобували популярність у студентів та аспірантів, знаходили визнання спеціалістів. Дивовижно енергійний, він не знав відпочинку в традиційному розумінні, присвячуючи вільний час поглинанню спеціалізованої літератури. За редакцією М.А.Павловського навіть після його смерті вийшов друком навчальний посібник "Теоретична механіка. Збірник задач" (2007 р.).
Плідна педагогічна праця професора М.А.Павловського відзначена званням "Почесний професор КПІ"; за підручник з теоретичної механіки в 1992 р. він удостоєний Державної премії України.
Михайло Павловський проводив надзвичайно велику науково-організаційну роботу. На базі науково-дослідного сектора кафедри теоретичної механіки (3 особи) він у 1985 році створив спеціалізоване конструкторське бюро "Ритм" (70 осіб), яке переросло в Міжгалузевий НДІ Проблем механіки "Ритм" (МНДІ ПМ "Ритм"). У 1990 році новоутворений науковий інститут МНДІ ПМ "Ритм" (понад 300 осіб) був відокремлений від кафедри та відійшов у підпорядкування Київського політехнічного інституту.
Керуючи науковим підрозділом КПІ, професор М.А.Павловський створив наукову школу з гіроскопічних систем і комплексів, зробив значний внесок у розвиток механіки гіроскопічних систем, нелінійних просторових коливань і завзято впроваджував досягнення теорії й сучасні технології у виробництво. В багатогранній діяльності Михайла Антоновича поєднувалися широкий діапазон фундаментальних наукових досліджень з вирішенням найважливіших народногосподарських проблем. Під його керівництвом розроблено унікальне обладнання для наземних випробувань ракетно-космічного комплексу "Енергія-Буран", а після Чорнобильської аварії (1986 р.) – дистанційно керовані роботизовані комплекси для проведення робіт з радіоактивними матеріалами. За ці розробки професор Михайло Павловський був удостоєний Державних премій у галузі науки і техніки УРСР (1980 р.) і СРСР (1986 р.).
М.А.Павловський – автор понад 450 наукових праць, серед яких 24 монографії, 49 патентів і авторських свідоцтв на винаходи. Під його керівництвом захищено 12 докторських і понад 50 кандидатських дисертацій.
Зі становленням гіроскопічної науки і розвитком космічної галузі на теренах України виникла нагальна потреба у виданні збірки праць молодих учених. Їх здобутки знайшли відображення на сторінках міжвідомчого науково-технічного збірника "Механіка гіроскопічних систем", створеного 1982 року з ініціативи М.А.Павловського. Він став і першим його редактором. Знаменним є те, що 70-річний ювілей Михайла Антоновича збігся в часі з 30-річним ювілеєм видання.
Професор М.А.Павловський був головою докторської спеціалізованої ради при КПІ з гіроскопів і навігаційних комплексів, членом низки спеціалізованих рад з механіки. Він був одним з ініціаторів та організаторів створення в 1993 році факультету авіаційних і космічних систем, метою якого стало відновлення авіа- і космічної освіти в Київській політехніці. За визначні досягнення в галузі науки і техніки йому було присвоєно звання "Заслужений діяч науки і техніки України" (1991 р.).
Людина сучасна, європейських поглядів, Михайло Павловський уважно стежив за політичними й науковими світовими тенденціями.
Середина 90-х минулого і перші роки нового століття логічно розвинули політичну ситуацію, що виникла внаслідок розпаду Радянського Союзу та здобуття Україною незалежності. Процеси трансформації зачепили суспільний уклад, державне управління, освіту і науку. Починалася тяжка духовна рецесія на фоні глибокого зубожіння широких верств населення. Соціальні, економічні, управлінські інститути країни потребували кардинального реформування. За зовнішньою атрибутикою незалежності визрівала криза в науці та промисловості, що ставило під загрозу перспективи державної самостійності. М.А.Павловський не міг байдуже спостерігати за процесами руйнування того, чому присвятив своє життя. Щоб мати можливість вплинути на ситуацію, він пішов у політику. Пізніше, у книзі "Ідеологія прогресивних реформ для України" (1998 р.) Михайло Антонович написав: "Я не можу і не хочу любити свою Батьківщину з заплющеними очима і стуленими устами, за порадами чужоземців та ще й за вказівками!" Прихід у політику позбавленого рефлекторних навичок і шаблонів радянського управлінця М.А.Павловського ознаменував початок заміни старих керівних кадрів фахівцями нової формації.
Незважаючи на притаманний Михайлові Антоновичу державний романтизм, він сконцентрувався на максимально можливому за тих умов збереженні високих наукоємних технологій і залученні фінансових ресурсів для підтримки промисловості. Професора М.А.Павловського обирали депутатом Верховної Ради України ІІ, ІІІ і ІV скликань, де він обіймав посади голови Комітету з питань ядерної політики та ядерної безпеки, голови підкомітету з питань організації роботи Верховної Ради України, Комітету з питань Регламенту депутатської етики та організації роботи Верховної Ради України.
Робота Михайла Антоновича у парламенті змусила його зануритися у вир економічних проблем України. Він підготував сотні законів і державних програм стратегічного розвитку держави, а в 1997 році захистив другу докторську дисертацію, тепер уже з економічної теорії – "Суспільство і економіка перехідного періоду". Природа наділила його талантом навіть до рутинної, буденної роботи підходити творчо. Тож його законопроекти зазвичай мали характер концептуальних, визначальних для всієї економіки країни.
Робота М.А.Павловського в парламенті – це нескінченна боротьба за порятунок промислових підприємств від банкрутств, проти простоїв, безробіття, чиновницького свавілля. Він написав 6 книжок та понад 50 статей з проблем стратегії перехідного періоду. А ще він створив при Голові Верховної Ради України спеціальну комісію по законодавчому забезпеченню і підтримці високих технологій в Україні.
Михайло Антонович був життєрадісною, чуйною, доброю людиною. Прекрасний сім'янин, він прожив щасливе життя зі своєю дружиною Людмилою Михайлівною, виховавши двох дітей. Андрій наслідував батька – став парламентарем, Ольга здобула професію інженера-системотехніка.
Михайло Павловський був втіленням любові до життя. Його багата уява ідеально поєднувалася з віртуозною технікою реалізації задумів, яка з роками лише збагатилася досвідом. Він завжди пишався своїми учнями, але ніколи не розводився про власні успіхи, звання та нагороди; навіть ніколи не знав точну кількість своїх робіт, бо не рахував їх. Михайло Антонович так міцно і впевнено стояв на землі, володів настільки здоровим гумором і стійкістю перед обличчям жорстокої дійсності, що ніхто не був готовий до його смерті у розквіті творчих сил і можливостей.
Михайло Антонович надзвичайно цінував час, ніби усвідомлюючи, що відпущено років на його долю небагато. Хвороба наздогнала його на 62 році життя, у найпродуктивнішому віці. Але ім'я Михайла Антоновича Павловського залишається в серцях тих, хто працював з ним поряд, хто був його учнем, і тих, хто пізнаватиме грані науки за його працями.
Колеги, учні, земляки і виборці пам'ятають і шанують ім'я видатного українського вченого і політика М.А.Павловського. У 2007 році в його рідному селі Ружичному, яке тепер стало одним із мікрорайонів Хмельницького, на честь Михайла Антоновича перейменовано колишню вулицю Ярмолинецьку. На ній він виріс, звідси пішов у велику науку й велику політику, сюди часто навідувався з Києва, допомагаючи словом і ділом землякам. Ім'я М.Павловського присвоєно і школі, яку він закінчив. Тут улаштовано його музей, а 13 березня 2009 року встановлено його погруддя. Присвячену йому меморіальну дошку встановлено і на фасаді корпусу ФАКС (№28) НТУУ "КПІ". Тут є також його меморіальна аудиторія. Ще одну аудиторію ім. М.А.Павловського відкрито на кафедрі теоретичної механіки Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу.
Михайло Антонович Павловський був мужньою людиною, добрим товаришем, мудрим політиком, великим ученим і справжнім патріотом, і залишиться людиною-легендою.