Війна – це завжди біль, сльози і втрати. Як це, жити під час війни? По-всякому. З одного боку, життя триває, робимо свої щоденні справи, працюємо, вчимося, піклуємося про близьких. З іншого – змінюємося щодня, щоновини, щовибуху. Слід зауважити, що терапевтичним виплеском болю та ненависті стало, зокрема, сучасне мистецтво. Адже митці володіють унікальною здатністю бачити світ крізь призму творчості, глибоко відчувати та інтерпретувати складні події, перетворюючи їх на емоційно-зрозумілі твори.
Член Національної спілки художників України, викладач кафедри графіки НН ВПІ Сергій Гулєвич, починаючи ще з 2015 року, створив не одну серію естампів на теми війни, патріотизму, людських переживань. На конкурс КМДА він представив результати творчої діяльності за 2023 рік. А це тринадцять художніх виставок у секції графічного мистецтва. З яких дві персональні, шість закордонних та п'ять всеукраїнських! У цей же час було створено три графічні роботи ("Інтервент", "Спустошення", "Боротьба") у техніці гравюри на металі. Розглядати їх можна нескінченно довго, збільшуючи зображення та видивляючись все нові деталі. Дійсно, його твори-рефлексії, перегукуючись з відчуттями глядачів, допомагають осмислити складні реалії, збудити емпатію, зберегти пам'ять та історію, заохотити до дій.
Художник – теж вихованець КПІ ім. Ігоря Сікорського. "З Київським політехнічним інститутом я познайомився в 2011 році, – розповідає Сергій, – коли відвідував підготовчі курси з образотворчого мистецтва, ініційовані кафедрою графіки Видавничо-поліграфічного (на той час ще не Навчально-наукового) інституту. І вже в 2016 році отримав диплом бакалавра, а в 2018-му – диплом магістра. З 2018 року працював асистентом кафедри, згодом викладачем. Паралельно з тим у 2021 році вступив до аспірантури Інституту проблем сучасного мистецтва НАМУ, успішно захистив дисертацію в 2024 році. Свій творчий шлях почав ще задовго до КПІ, однак Видавничо-поліграфічний інститут надав унікальну можливість познайомитись з технікою гравюри, в якій працюю до сьогодні".
Водночас, Сергій Гулєвич не лише художник-практик, а й молодий науковець. У своєму доробку має наукові статті у фахових виданнях, а також участь у всеукраїнських та міжнародних наукових конференціях. Він продовжує досліджувати тему війни в Україні та тривалої імперської політики росії, циклічність історичних подій, природу ненависті та феномен закономірного розлюднення як наслідок пропаганди.
Цілком очевидно, що проживати війну – це ще й переосмислювати своє життя і проблеми. Багато хто тепер на передовій, інші працюють, волонтерять і продовжують творити українську культуру, завдячуючи ЗСУ. Адже всі ми добре розуміємо, що війна в Україні не за адміністративні кордони, а за наші душі, наші голови, за те, що в нас є своя культура, своя мова та своя ідентичність.