В умовах сучасного світу, коли конкуренція постійно зростає, проникаючи в усі сфери людського життя, процес самонавчання і самовдосконалення є надзвичайно важливим. Існує безліч програм з обміну знаннями та досвідом, спрямованих на розвиток особистості й професійних навичок. Такі програми є зручним способом міжнаціонального й міжкультурного спілкування, вони дозволяють ознайомитися з напрацюваннями в різних галузях інших країн.
Пропонуємо інтерв'ю з вченим секретарем НТУУ "КПІ", кандидатом філософських наук, доцентом Анатолієм Анатолійовичем Мельниченком, який в листопаді минулого року відвідав США за однією з таких програм.
– Анатолію Анатолійовичу, за якою програмою відбулася Ваша поїздка до США?
– Програма називається "Міжнародна програма для молодих лідерів" (International Visitor Leadeship Program). Вона існує ще з 1940-х років і спрямована на налагодження зв'язків між професійними колами в різних сферах суспільного життя Сполучених Штатів та інших держав.
У даному випадку програма реалізовувалася Консорціумом Міссісіпі з міжнародного розвитку (MCID), який був заснований у 1989 р. зі штаб-квартирою в місті Джексон, штат Міссісіпі, і представляє спільні зусилля чотирьох закладів вищої освіти штату Міссісіпі: Державного університету Алкорн, Державного університету Джексон, Державного університету Долини Міссісіпі і коледжу Тоугало. Діяльність Консорціуму спрямована на розвиток лідерських якостей через наукові й технічні тренінги, технічне асистентування, проведення спільних наукових досліджень, соціальних і культурних обмінів.
За цією програмою щорічно до США приїздить близько 5000 іноземних громадян з усього світу. Її учасниками є представники політики, ЗМІ, освіти, трудових відносин, мистецтва, бізнесу та інших наукових сфер.
– Розкажіть, будь ласка, про дану програму та її мету.
– Її основна мета, принаймні, як вона задекларована, полягає у зміцненні громадських інституцій, залученні громадян до налагодження взаємних зв'язків, у сприянні глобальному партнерству. Програма функціонує з метою розвитку міжнародних зв'язків, зміцнення демократичних цінностей, сприяння міжнародному співробітництву в галузі освіти. Вона охоплює державний сектор, громадські організації. Крім того, програма спрямована на поглиблене вивчення проблематики розвитку вищої освіти через неформальний діалог з американськими колегами і сприяння глибшому розумінню глобальних питань.
– Як відбувається відбір учасників?
Програма орієнтована на молодих адміністраторів вищих навчальних закладів. Як правило, кандидатури подавалися ректоратами різних вишів України. І коли вже було відібрано вісім учасників, то вони представляли всі регіони України: були представники Тернопільського національного педагогічного університету, НТУ "Харківський політехнічний інститут", Севастопольського національного ТУ, Луцького національного ТУ, Миколаївського державного університету та Львівської політехніки. Це були здебільшого молоді люди, які обіймають адміністративні посади в університетах і можуть використати свій управлінський потенціал у реформуванні освітнього середовища, змінити управлінські стратегії в галузі освіти і безпосередньо у своєму навчальному закладі.
– Що входило до програми перебування в США?
– Програма була розрахована на 10 днів, маршрут включав штати Північна Кароліна та Массачусетс і м. Вашингтон. Одним з найцікавіших було відвідування найбільшого в США дослідницького парку, що базується в Північній Кароліні. Він об'єднує університети Північної Кароліни, міст Ролі, Дюргама, Чапел Хілла й компанію IBM, а також велику кількість інших організацій, залучених тією чи іншою мірою до даного комплексу. Цей так званий дослідницький трикутник передбачає: по-перше, створення стартапів; по-друге – реалізацію інноваційних ідей, які пропонують науковці того чи іншого навчального закладу у співпраці зі студентами на основі реального виробництва.
Також, можливо, найголовнішою була мета продемонструвати роль неурядових організацій у питаннях управління освітою та забезпечення її якості. Зокрема, була організована зустріч з представниками Асоціації шкіл та коледжів Нової Англії (NEASC), яка проводить акредитацію навчальних закладів, адже в США цим займаються громадські організації. Вони мають відпрацьовані стандарти, і для ВНЗ бути акредитованим такою організацією є досить престижно, проте не всі університети проходять її. Також нас було ознайомлено з низкою неурядових організацій, які фінансують наукові дослідження в університетах і надають стипендії студентам для навчання та сприяють розвитку окремих компонент у галузі освіти: чи то в питаннях забезпечення гендерної рівності, чи в питаннях забезпечення якості освіти.
– На Вашу думку, які особливості системи вищої освіти США?
– Система вищої освіти в США досить складна і має широку диференціацію між навчальними закладами за цілим переліком показників (зокрема, за напрямом підготовки). Будь-який з цих навчальних закладів, залежно від джерела фінансування, може бути приватним або громадським. Великої різниці в якості навчання між приватними і громадськими навчальними закладами не існує. Але це не означає, що всі вони однаково престижні і що між ними немає різниці в матеріальному забезпеченні.
У США існує чітка диференціація на більш і менш престижні навчальні заклади. Навчатися в перших дорожче, але після закінчення випускник має переваги при працевлаштуванні і в подальшій кар'єрі. Відбір студентів ведеться на основі їх шкільних результатів, рекомендації шкільних учителів (для найпрестижніших ВНЗ необхідні рекомендації більш поважних осіб), результатів співбесіди в університеті та результатів тестів із шкільної успішності (SAT).
Загалом система вищої освіти США доволі децентралізована, університети мають серйозну самоврядність, зокрема,
в економічних, соціальних та інших питаннях. Так, Гарвардський університет було засновано в 1636 р., тобто набагато раніше, ніж департамент освіти штату Массачусетс, на нього здебільшого не поширюються ініціативи влади штату в галузі освіти, тому його можна вважати дійсно самоврядною організацією. Більше того, університети можуть виступати самостійними фінансовими суб'єктами, розміщувати свої активи в банках, купувати цінні папери тощо. Таким чином, маючи власний капітал, можуть заохочувати студентів, призначаючи власні стипендії.
Центральним керівним органом управління освіти є Департамент освіти Сполучених Штатів Америки, його відділення у штатах та регіонах, проте вони виконують виключно наглядову і допоміжну функції і не мають серйозного впливу на університети. Акредитацією ж, як уже було сказано, займаються неурядові асоціації, найбільші з яких: Асоціація американських коледжів, до якої входять 420 коледжів й університетів, та Асоціація шкіл і коледжів Нової Англії, яка акредитує понад 2000 навчальних закладів шести штатів.
– А який досвід варто було б перейняти для України?
– Дуже цікавим є досвід діяльності асоціацій випускників, це справді потужні сили соціально-політичного та фінансового характеру, які виступають лобістами інтересів університету в суспільстві. Так, досвід Гарварду показує, що працевлаштування випускників здійснюється за допомогою попередніх випускників, тобто дані проблеми в Гарварді, таким чином, успішно вирішуються. Також асоціації випускників надають досить серйозні внески на розвиток університету, що дозволяє здійснювати різноманітні проекти – від суто наукових до соціальних. Саме цей досвід був би дуже цінним для нас, адже він дозволяє вирішувати питання співпраці з роботодавцями та реалізовувати певні проекти, які в умовах сьогоднішнього обмеженого фінансування університет самотужки вирішити не може.
Крім того, в США простежується тенденція домінування високотехнологічних сфер, сюди належать генетика, біохімія, науки про життя, медична інженерія. Нам теж треба розвивати ці напрями.
Здивував, наприклад, той факт, що в Бостонському університеті майбутні програмісти не вивчають математику в такому обсязі, як у нас, там викладаються лише окремі розділи.
– Яке загальне враження залишилось у Вас від США?
У Сполучених Штатах існує свій порядок, система, і люди намагаються вбудуватись в цю систему, відповідати правилам, яких у нас не завжди дотримуються. Проте гостинність по-американськи відрізняється від нашої, і, на щастя, позитивно в наш бік.
Технічне забезпечення навчального процесу там знаходиться на найвищому рівні. Аудиторії повністю забезпечені необхідними засобами для проведення лекцій, обладнані мікрофонами, проекторами і т.п. Тобто, студентам створено всі умови для успішного навчання.
Загалом, в США цікаве поєднання академічних свобод і суворого порядку.