Київський скульптор Олександр Анатолійович Кузьмін належить до тих митців, які впевнено працюють не лише з глиною, бронзою та каменем, але й використовують дерево, зварні сталеві елементи, мармур, срібло, полімер, гіпс тощо. Це допомогло йому сформувати власний творчий почерк і в кожному новому творі втілювати своє ставлення до теми, поєднувати сучасне бачення з класичним звучанням композиції.
Впевнений: про досвід Олександра Кузьміна, якому вдається поєднувати в своїх творах гармонійну композицію з особливостями монументального мистецтва, надавати персонажам неповторної елегантності та величі й досягати в них ефекту спокійної урочистості, історики мистецтва ще писатимуть монографії. Тим більше, що й мистецька філософія Олександра Анатолійовича – явище доволі самобутнє. А природний хист, помножений на навчання у відомих скульпторів і педагогів – Івана Макогона, Івана Гончара, Володимира Чепелика, обдарували його вмінням обрати найвдаліше композиційне та пластичне рішення твору.
💥
Проте в короткій розповіді про члена Національної спілки художників України, учасника міжнародних пленерів, виставок, аукціонів, закордонних конкурсів, серед них медальєрного мистецтва, Олександра Анатолійовича Кузьміна торкнемося лише декількох сторінок його цікавої біографії.
Він народився у Харкові 25 липня 1979 року. Згадує, що ще в дитинстві припало до душі мистецтво ліплення з пластиліну, глини. Закінчив Художній ліцей, вступив на скульптурний факультет Харківського художньо-промислового інституту, після закінчення двох курсів, як він називає, "Худпрому", перевівся на навчання до Київської національної академії мистецтв та архітектури. Захоплювався роботами Мікеланджело Буанарроті, Огюста Родена, Ернеста Нєізвєстного.
На початку творчої діяльності О. Кузьмін пробував себе у дизайні, акварельному живописі, створенні невеликих скульптурних форм. Перша персональна виставка "Срібний вітер" відбулася, коли О. Кузьміну виповнилося 22 роки, а роком раніше його було прийнято до Національної спілки художників України. За працю та наполегливість талановитого студента – відповідна честь і повага серед колег.
Зауважимо, що з роботами відомого скульптора знайомі, напевно, більшість українців. Адже Кузьмін є одним з авторів розробки дизайну ювілейних і пам'ятних монет Національного банку України. Серед них – "Київський фунікулер", "Будинок з химерами", "Національна академічна капела "Думка", "Олексій Погорєлов" (відомий український математик – ред.), "Мгарський Спасо-Преображенський монастир", "Хотинська битва" тощо.
Однак інтерес кореспондента "Київського політехніка" до творчості митця обумовлений передусім його роботами, створеними для КПІ ім. Ігоря Сікорського. Їх бачать усі, хто наближається до першого та сьомого корпусів КПІ, зони кампусу, хто перебуває у коридорах навчальних корпусів. Захоплюючись природою матеріалу, використаному для створення скульптури, автор намагається передати внутрішній світ героїв своїх творів. Такими є меморіальні дошки, присвячені президенту Національної академії наук України Борису Патону, першому космонавту незалежної України Леоніду Каденюку, Герою України, академіку НАН України, професору КПІ ім. Ігоря Сікорського Віктору Бар'яхтару, видатному вченому, педагогу й організатору освіти Георгію Єфименку та багатьом відомим особистостям і подіям, пам'ятники й скульптурні групи на території кампусу та навчальних корпусів тощо.
Нещодавнє відкриття меморіальної скульптурно-архітектурної композиції, присвяченої одному з перших вітчизняних авіаконструкторів, екстраординарному професору КПІ Олександру Сергійовичу Кудашеву – черговий етап у творчості О. Кузьміна. Тоді ми домовились про зустріч. Розмова відбулася у скульптурній майстерні, що розміщується на столичному Печерську, поруч із місцем, куди нещодавно прилетіли рештки російської ракети, збитої засобами українських протиповітряних сил. Отож спілкування наше не могло не заторкнути й жахіть сучасної війни. Тим більше, що Олександр Кузьмін як доброволець ЗСУ за військовим позивним "Штольц" (з німецької – Гордий) з перших днів повномасштабної війни воював у Сіверодонецьку та Лисичанську, біля гори Карачун. І лише через низку контузій та поранень його було звільнено в запас. А втім Олександр Анатолійович з самого початку бесіди запропонував говорити переважно про мистецтво.
Отож першим було запитання про новий пам'ятник: "Під час відкриття пам'ятника піонерові вітчизняної авіації Олександру Кудашеву на майданчику за корпусом №4, який розташовано на краю скверу "Сосновий", ви зазначили, що вам як скульптору потрібно було знайти найкраще втілення образу О. Кудашева як надзвичайно неординарної людини. За оцінками тих, хто знається у художньому мистецтві, вам вдалося створити дуже вдалу меморіально-скульптурно-архітектурну композицію. Розкажіть про тих, хто допомагав у роботі над нею".
"Дякую за позитивну оцінку моєї творчості, – відповідає скульптор. – Я вдячний ініціатору створення цієї скульптурної композиції – академіку НАН України, колишньому ректору КПІ ім. Ігоря Сікорського Михайлу Згуровському; меценату, випускнику КПІ 1989 року, відомому бізнесмену Петру Багрію; співробітникам університету, зокрема університетського музею, за відповідну організаційну допомогу протягом усього періоду створення пам'ятника".
Певною віхою в житті Олександра Анатолійовича стала його персональна виставка в Європейському парламенті у Страсбурзі. Нею 23-річний молодий творець, сказати б, проклав шлях українським митцям до художньої галереї, розміщеної в будівлі законодавчого органу країн Європейського Союзу. Виставку помітив і тодішній головний архітектор КПІ заслужений працівник культури України Володимир Лиховодов. Він і запросив обдарованого молодого скульптора до співпраці з колективом нашого університету. І з нагоди початку співробітництва подарував Олександрові Кузьміну колективну монографію "КПІ. Перше століття", видану до століття від дня випуску перших інженерів КПІ. "Завдяки їй я почав вивчати історію університету, – розповідає Олександр Анатолійович, – знайомитися, зокрема, з ілюстративними матеріалами, фактажем про передові досягнення у галузі науки і техніки, міжнародне, культурне життя політехніків".
Меморіальна дошка, присвячена першому установчому з'їзду Народного руху України (8-10 вересня 1989 року), що відкрита у День Соборності нашої держави 22 січня 2024 року біля входу до Центру культури і мистецтв КПІ ім. Ігоря Сікорського, – яскраве свідчення того, що у творчості скульптора Олександра Кузьміна є місце й для політики. Хай би там як, а його мистецтво у даному разі допомагає забезпечити формування світоглядної позиції сьогоднішніх студентів, майбутніх інженерів і науковців. Виховання шанобливого ставлення до борців за незалежність України у минулому столітті має здійснюватися і сьогодні. Чи це не складова його мистецької філософії? Безумовно. Це черговий доказ благородної місії Олександра Кузьміна.
Кожний новий твір – нове народження творчої особистості, стверджують майстри художнього цеху. Мистецтвознавиця Марія Скоблікова якось запитала Олександра Анатолійовича про те, чи має скульптор улюблену роботу? Під час нашої бесіди я повторив це запитання. "Якщо я скажу, що мені подобається якась з робіт більше, ображу інші. Кожна з робіт відображає якийсь етап творчості. Втілювати задумане у підручному матеріалі, – це моє творче кредо", – каже О. Кузьмін.
На думку автора, окрасою навколишнього простору може бути, приміром, меморіальна дошка видатним архітекторам КПІ, що розміщена на центральному вході головного корпусу університету, – це один із своєрідних дороговказів для тих, хто, переступаючи поріг університету, знайомиться з його з-понад 125-річним літописом.
Нині роботи митця зберігаються в багатьох колекціях поціновувачів скульптурних, мармурових та гранітних композицій, бронзових і дерев'яних фігур, ювелірного мистецтва. Скульптор завжди в пошуку, застосовує нові підходи і, водночас, залишається неповторним у власній творчості, сповненим ідей для здійснення нових мистецьких проєктів.
25 липня поточного року Олександру Кузьміну виповнилося 45 років. Редакція "Київського політехніка" бажає Олександру Анатолійовичу творчих гараздів протягом довгих років!
Роботи Олександра Кузьміна в КПІ
– Меморіально-інформаційні дошки, присвячені історії КПІ, які розташовані в холі першого корпусу (14 одиниць, бронза).
– Меморіальна дошка вченому Г.Г.Єфіменку (бронза, камінь).
– Меморіальна дошка "Зодчі КПІ" (бронза).
– Меморіальна дошка космонавту Л.К.Каденюку (гіпс).
– Меморіальна дошка вченому Б.Є. Патону (полімер).
– Меморіальна дошка вченому В.Г. Бар'яхтару (полімер).
– Меморіальна дошка вченому Є.О. Патону (полімер, камінь).
– Меморіальна дошка вченому М.П. Кравчуку (полімер, камінь).
– Двофігурна композиція "Алегорії технічних наук" (гіпс).
– Меморіальна дошка, присвячена першому установчому з'їзду партії "Народний рух України за перебудову" (полімер).
– Меморіальна стела загиблим студентам і викладачам КПІ у Другій світовій війні (оновлення – реконструкція).
– Меморіальна скульптурно-архітектурна композиція, присвячена одному з перших вітчизняних авіаконструкторів, професору КПІ О.С. Кудашеву (полімер, камінь).