Ви є тут

Школа авіадвигунобудування Олександра Івченка


Фото. Олександр Георгійович Івченко

Олександр Георгійович Івченко – видатний конструктор авіадвигунів, який зумів створити свою школу авіадвигунобудування та об'єднати ентузіастів-професіоналів найвищого рівня, він увійшов в історію знаменитих творців техніки, що змінили наш світ на краще, як академік НАН України, доктор технічних наук, лауреат Ленінської і Сталінської (Державної) премій СРСР, Герой Соціалістичної Праці.

Олександр Івченко народився 23 листопада 1903 року в місті Великий Токмак Запорізької області в сім'ї робітника-ливарника. Дитячі та юнацькі роки виявили його потяг до техніки, і тому успішним було навчання в 1930-35 роках у Харківському механіко-машинобудівному інституті. Нині це Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", на фасаді якого встановлено меморіальну дошку на честь знаменитого випускника.

Становлення Олександра Івченка як конструктора пов'язане з роботою в довоєнні роки на моторобудівному заводі в Запоріжжі. Знаковою стала його участь у модифікації двигуна М-88, коли він разом із колегами знайшов технічне рішення, яке дало змогу істотно підвищити моторесурс двигуна, завдяки чому двигун був прийнятий до серійного виробництва. Це був двигун, на який з нетерпінням чекала вітчизняна авіація, про що свідчить текст телефонограми Верховного головнокомандувача Й. Сталіна керівництву заводу: "Если вы действительно хотите помочь стране и Красной Армии, обеспечьте выпуск моторов М-88…" Завдяки таким двигунам було здійснено героїчний авіаційний рейд з бомбардуванням гітлерівського Берліна в серпні 1941 року.

За роки Великої Вітчизняної війни евакуйований до Омська завод, заступником головного конструктора якого був Олександр Івченко, виготовив понад 27 тисяч авіадвигунів для військових літаків. З них понад 10 тисяч – це двигуни М-88. За словами наркома авіаційної промисловості Олексія Шахуріна, М-88 "был одним из четырех двигателей, на котором воевала наша авиация".

Організоване в 1945 році в Запоріжжі дослідно-конструкторське бюро на чолі з Олександром Івченком створило низку вітчизняних авіадвигунів, використання яких забезпечило прогрес у розвитку авіаційної техніки Радянського Союзу в наступні десятиліття.

За період з 1945 по 1968 рік було спроектовано та впроваджено в народне господарство новітню техніку найвищого ґатунку, в тому числі сімейства поршневих і газотурбінних авіаційних двигунів для літаків і вертольотів, зокрема й для перших радянських вертольотів Мі-1, Ка-10, Ка-15 та ін. За розробку двигунів серії АИ-26 для вітчизняних вертольотів у 1948 році Олександра Івченка нагороджено Сталінською (Державною) премією.

Двигуни нового типу АИ-20 були створені для літаків сімейства Ан. Співпраця Олександра Івченка з видатним авіаконструктором Олегом Костянтиновичем Антоновим розпочалася з 1948 року і була особливо плідною. Це був своєрідний, як потім скажуть фахівці, "союз крилець і лопаток". Як зазначав з цього приводу академік Б.Є. Патон, "вихід на повітряні траси кожної спільно створеної крилатої машини знаменував нове серйозне досягнення науки і техніки. Вони сміливо йшли на застосування нових технологій, матеріалів і цим відкривали нові перспективи в авіабудуванні… Всі свої конструкторські й технологічні рішення вони приймали з урахуванням реальних потреб народного господарства країни… Яскраве, повне творчих пошуків, подолання чималих труднощів і перепон життя двох видатних учених є прикладом відданого служіння Батьківщині".

Значний моторесурс мало сімейство потужних турбогвинтових газотурбінних авіаційних двигунів для пасажирських, транспортних і десантних літаків Ан-10, Ан-12, Ан-24, Іл-18. Перший у Радянському Союзі двоконтурний турбореактивний двигун АИ-25, побудований за принципом дії, запропонованим ще в 1941 році видатним випускником Київської політехніки Архипом Люлькою, було створено запоріжцями для літака Як-40.

У 1960 році за участь у створенні літака Іл-18 з двигунами АИ-20 Олександр Івченко у складі авторського колективу отримує Ленінську премію. В 1962 році за сукупністю виконаних праць Олександр Івченко захищає докторську дисертацію, і його обирають академіком Академії наук УРСР. В 1963 році видатному конструктору присвоюють звання Героя Соціалістичної Праці.

Окремим напрямом діяльності запорізьких моторобудівників стала започаткована Олександром Івченком програма, що мала на меті перенесення авіаційних технологій до наземних застосувань. Ця програма розпочалась зі створення та широкомасштабного промислового випуску в 50-х роках бензопили "Дружба". Потім авіаційні двигуни вперше були модифіковані для застосування в нафтовій та газовій промисловості, при гасінні пожеж тощо. З 1966 по 1968 рік під керівництвом Олександра Івченка авіаційні двигуни типу АИ-20 були трансформовані для створення швидкісних суден на підводних крилах "Буревісник", на повітряній подушці "Сормович", газотурбохода "Тайфун", тобто було сформовано нове покоління швидкісного річкового та морського флоту.

30 червня 1968 року видатного конструктора не стало. Інсульт повторним бумерангом відгукнувся на катастрофу лайнера Іл-18 під Києвом, що трапилася 17 серпня 1960 року і яку Олександр Георгійович пережив особливо важко. І хоча в конструкції двигуна не було виявлено недоліків, за те, що трапилось, він узяв відповідальність на себе.

Академік Б.Є. Патон під час моєї з ним розмови напередодні цих наукових читань, зокрема нагадав, що у 2014 році ми наближаємося до 100-річчя від дня народження безпосереднього продовжувача справи Олександра Івченка – Володимира Олексійовича Лотарьова, Героя Соціалістичної Праці, академіка, лауреата Ленінської і двох Державних премій. Мене особливо вразили два аспекти зазначеного нагадування Бориса Євгеновича. По-перше, це його особиста феноменальна пам'ять – адже впродовж свого життя він спілкувався і знав величезну кількість осіб, до характеристики яких по праву можна додати слово "видатний". По-друге, серед цього розмаїття видатних особистостей він виділив ювілей академіка Лотарьова, що свідчить про особливо високу оцінку діяльності та глибоку персональну повагу президента НАН України до генерального конструктора. Володимир Олексійович пропрацював пліч-о-пліч із Олександром Івченком починаючи із 40-х років. Його колеги відзначали унікальне поєднання таланту з цілеспрямованістю та працездатністю конструктора. Один із конструкторів, В.Ананьєв, зокрема згадував: "Любой инженер, а тем более конструктор при решении технических задач сталкивается с определенными трудностями, преодолеть которые иногда возможно только после проведения большого числа экспериментальных исследований. Правильность выбора направления исследования, сведение экспериментальных работ к минимуму для достижения намеченной цели – характерные черты почерка работы Владимира Алексеевича Лотарева".

За участю Володимира Лотарьова створено велику кількість поршневих і газотурбінних двигунів для літаків і вертольотів, пускових авіаційних двигунів, потужних турбогвинтових газотурбінних двигунів великого ресурсу дії, зокрема для таких літаків, як Ан-24, Іл-18, Як-40 та ін. Він є одним із творців авіадвигунів до найбільш вантажопідйомних літаків у світі Ан-124 "Руслан", Ан-225 "Мрія" і найбільшого у світі вертольота Мі-26. Авіаційний гігант Ан-124 "Руслан" є всесвітньо відомим спільним дітищем двох конструкторських бюро в Києві та Запоріжжі. До речі, для порівняння – потужність турбін чотирьох двигунів Д18Т на "Руслані" дорівнює потужності Дніпрогесу. Пройшло кілька десятиріч, а технічні досягнення "Руслана" і сьогодні вражають сучасників. І як вище визнання того факту, що школа генерального конструктора Олександра Івченка завжди працювала на випередження, є прийняте нещодавно рішення урядів Росії та України про спільне відродження у 2014 році серійного випуску літаків "Руслан".

Ан-225 "Мрія" є найбільшим і найпотужнішим у світі транспортним літаком, створеним київським КБ імені Антонова. 21 грудня 2013 р. виповнилося 25 років від дня його першого польоту в 1988 році. Перший командир цього легендарного літака льотчик-випробувач Олександр Галуненко з нагоди цієї дати зазначив, що сьогодні "для України було б престижно мати кілька "Мрій". У листопаді 2004 року Міжнародна федерація аеронавтики внесла Ан-225 до книги рекордів Гіннеса за його 240 рекордів.

Традиції конструкторської школи Олександра Івченка після Володимира Олексійовича Лотарьова успішно продовжив видатний конструктор авіадвигунів член-кореспондент НАН України, доктор технічних наук, Герой України Федір Михайлович Муравченко. Працюючи упродовж десятиліть поруч із Олександром Івченком, Федір Михайлович безпосередньо забезпечував досягнення конкурентоспроможних параметрів авіадвигуна АИ-20, вперше в Радянському Союзі створив повітряну систему запуску газотурбінних двигунів, а також оригінальні камери згоряння авіадвигунів. Під його безпосереднім керівництвом за дорученням Олександра Івченка були виконані роботи з використання авіадвигунів, що відпрацювали свій ресурс у повітрі, в наземних застосуваннях. За безпосередньою участю Федора Михайловича створено двигун Д18Т для літака Ан-124 "Руслан". Як генеральному конструктору КБ "Прогрес" йому вдалося зберегти науково-технічний потенціал і колектив КБ "Прогрес" у надзвичайно непростих умовах незалежної України за неадекватної підтримки державою свого державного підприємства. Новими літаками цього часу із запорізькими двигунами стали Ан-140, Ту-334, Бе-200, Ан-70 (з двигуном 5-го покоління). З ініціативи Федора Михайловича уряд України в 1993 році своєю постановою присвоїв Конструкторському бюро "Прогрес" ім'я академіка О. Івченка, а з 1997 року двигуни, що створюються в цьому конструкторському бюро, знову стали отримувати фірмовий індекс АИ. Важливу роль у збереженні авіапотенціалу України грає об'єднання зусиль КБ "Прогрес-Івченко" і ВАТ "Мотор-Січ" у рамках створеної корпорації – Науково-виробниче об'єднання "О. Івченко".

У 2003 році світова громадськість відзначала 100-річчя світової авіації, започаткованої 17 грудня 1903 року першим пілотованим польотом братів Райт. З ініціативи керівництва "Івченко-Прогрес" асоціація "Союз авіаційного двигунобудування" (Москва) оголосила 2003 рік також роком академіка Івченка.

23 листопада 2013 року колектив КБ "Івченко-Прогрес" урочисто відзначив 110-ту річницю свого засновника. У виступах чинного генерального конструктора Ігоря Федоровича Кравченка, керівників області та міста відзначалось, що школа авіадвигунобудування Олександра Івченка охоплює наукові, конструкторські, дослідницькі, виробничі аспекти створення нових авіадвигунів і сьогодні налічує сотні конструкторів і робітників, які продовжують славну історію вітчизняного авіабудування. Як зазначив Ігор Кравченко у своєму інтерв'ю журналістам, "Александр Георгиевич Ивченко – гениальный человек. Гениальность его состоит в том, что он создал такую фирму, как "Прогресс", и разработал стратегию ее развития. И самое главное – сумел воспитать талантливых учеников, которые его идеи продолжают развивать и воплощать в жизнь, создавая новые двигатели мирового уровня. И даже лучшие в мире".

У 2009 році засновнику школи авіабудування біля Запорізького КБ "Прогрес" було встановлено пам'ятник. Завдяки ініціативі та зусиллям доньки видатного конструктора Наталії Олександрівни Івченко у переддень 110-ї річниці від дня народження Олександра Івченка в Токмаку відкрито пам'ятник славному земляку, ім'я якого золотими літерами вписано у світову історію авіації.

М.Ю. Ільченко, академік НАН України (З виступу на Наукових читаннях з циклу "Видатні конструктори України", 10.12.2013р.)

x

Електронний кампус

Інформаційні ресурси

Викладачі КПІ

GitHub репозиторій