Університетські бібліотеки Варшави

Як уже писала наша газета, 11–15 листопада 2019 р на запрошення  польського освітнього фонду Perspektywy делегація зі 100 студенток, аспіранток і молодих учених-жінок КПІ  взяла участь у Міжнародній конференції "Perspektywy Women in Tech Summit 2019". Серед її учасниць була і вчений секретар Науково-технічної бібліотеки Світлана Барабаш. Окрім участі в заходах цього масштабного жіночого наукового форуму, вона відвідала й бібліотеки двох найбільших варшавських вишів. Представляємо увазі читачів  її враження.

Поза програмою конференції я і мої колеги з КПІ мали ще й чудову можливість відвідати дві провідні університетські бібліотеки Варшави – Варшавської політехніки (WUT)  та Варшавського університету (WU). Візити до цих бібліотек організував Хенрік Холлендер, давній наш партнер та ексдиректор бібліотеки WU. Деякі враження від побачених оригінальних архітектурних проєктів цих бібліотек варті того, щоб ними поділитися. Тому я пропоную деякий історичний екскурс та власну візуальну рефлексію від зручних та функціональних приміщень цих структурних підрозділів відомих польських університетів, з якими КПІ пов'язує спільне партнерство.

Головна бібліотека Варшавської політехніки (Biblioteka Glуwna Politechniki Warszawskiej) міститься в центральному корпусі Варшавського технологічного університету з 1999 року. Історія бібліотеки нерозривно пов'язана з історією університету. Розпочалася вона 15 червня 1824 року з представлення генеральним директором народної освіти Міністерства релігійних конфесій та громадської освіти Юзефом Каласанті Шанявським проєкту створення першого в Польщі технічного університету. Наступні катаклізми польської історії відчутно позначилися на роботі бібліотеки. Закриття університетів через повстання в 1831 р., відновлення діяльності в 1895 р., запровадження викладання російською мовою в 1898 р., повернення до викладання польською в 1915 р., окупація німецькими військами в 1939 р., руйнування головної будівлі та знищення майже всіх колекцій бібліотеки в 1944 р. її діяльності не сприяли. Справжнє відновлення бібліотеки розпочалося лише 1945 року. Наступний етап її розвитку почався з розширення і облаштування центрального корпусу Варшавського технологічного університету для потреб Головної бібліотеки в 1996 р. У вересні 1999 р. було введено в експлуатацію нові її приміщення  – так звану надбудову з можливістю відкритого доступу до її фондів.  Нові приміщення та нова організація фондів були пов'язані зі змінами в управлінні та змінами в організації роботи з орієнтацією на клієнта – найважливішу людину в кожній діяльності.

У бібліотеці Варшавського університету

Розширена Головна бібліотека зробила акцент на створенні гідних умов для наукової роботи та досліджень. Корисна площа поверхових приміщень складає тепер  4800 м2 і містить простір, оснащений сигналізацією, абонемент із вільним доступом до приблизно 40 тис. примірників різноманітних видань. Нова частина будівлі є сучасним доповненням до історичної будівлі – загалом амбітний і ризикований проєкт. Перехід до приміщення бібліотеки було модернізовано. Він отримав скляні фасади, які, щоправда, можна побачити лише з внутрішнього подвір'я Політехніки. Архітектори надбудови бібліотеки Ганна Гуткевич-Чайковська та Славомір Чайковський були номінованими на головну нагороду в категорії громадських будівель на конкурсі на кращі архітектурні проєкти Варшави 1998–1999 років.

Однією з причин розширення бібліотеки була необхідність зміцнення несучої конструкції старої частини будівлі, цоколю переходу та поглиблення підвалів для створення технічних приміщень. Після реконструкції читальні зали, абонемент, майстерні та відділ наукової інформації розмістилися на п’яти поверхах. Всі поверхи з'єднано двома книжковими підйомниками, що ведуть до книгосховищ. Три горішні поверхи спроєктовано  як систему просто неба, що разом з прокладанням усіх комунікацій під підлогою дозволила створити вільне облаштування робочих місць та змінити  функції приміщень. Тут користувачі отримали не тільки вільний доступ до фондів, але й окремі робочі місця та приміщення для роботи в групі, а також 300 автоматизованих робочих місць у читальних залах. Загальне приємне враження від Варшавської політехніки посилюється фантастичним внутрішнім двориком Головного корпусу… 

Бібліотека Варшавського університету (Biblioteka Uniwersytecka w Warszawie) є однією з трьох найбільших наукових бібліотек країни (ще дві – це Національна бібліотека Польщі та Бібліотека Яґеллонського університету). Її засновано разом з університетом у 1816 році. На початку XX століття на території університету, вздовж вулиці Краківське передмістя, було споруджено її нову будівлю. За сто років по тому ці приміщення було визнано морально застарілими, й виникла потреба в нових. Передбачалося використовувати для потреб бібліотеки націоналізований  внаслідок політичних змін 1989 року будинок Центрального комітету Польської об'єднаної робочої партії. Проте це виявилося неможливим через недостатнє граничне навантаження конструкції. Тож цю будівлю було передано в оренду варшавській біржі, а прибуток спрямовано на будівництво нової бібліотеки поблизу набережної Вісли. У 1993 році було оголошено конкурс на проєкт нової будівлі. Першу премію отримали архітектори Марек Будзинський та Збігнєв Бадовський. Їхній проєкт вирізнявся низкою оригінальних рішень, втілення яких у життя почалося в 1995 році. Бібліотеку було введено в експлуатацію 15 грудня 1999 року. Вона складається з двох корпусів різної поверховості, які з'єднує пасаж зі скляним дахом. На даху головного корпусу влаштовано ботанічний сад площею 1,5 га.

Загальна площа будівлі становить 260 000 м2, корисна –  64 000 м2. На західному фасаді розміщено вісім плит із символічними написами санскритом, івритом, арабською, грецькою, давньоруською та давньопольською мовами, а також  нотами фрагменту Етюду Сі-бемоль мінор Кароля Шимановського й формулами нормального розподілу, числа Пі, структури нуклеїнової кислоти та основними рівняннями електродинаміки.

Концепція нової будівлі бібліотеки поєднує функціональність сучасної книгозбірні, історичних традицій, різноманіття культур та сил природи. Дах і дотичні конструкції зроблено з патинованої міді, а їхній зелений колір  чудово гармонує із зовнішніми елементами будівлі – "садовим" підйомом на дах та фасадами. У 2004 році перед входом у корпус було споруджено фрагмент сталевої складської конструкції, що перемістився з колишньої будівлі. Це єдиний приклад бібліотеки ХІХ століття в Польщі, в якому символічно поєднано  минувшину та сучасність.

Вхід до бібліотеки із критого переходу, який називається "вулицею", увінчано символом бібліотеки Варшавського університету – це відкрита книга в патинованій бронзі з написом "Hinc omnia" (у перекладі з латинської "звідси все"). На верхівці сходів, що ведуть до зали каталогів, – чотири бетонні колони зі скульптурними фігурами видатних польських філософів львівсько-варшавської школи Казиміра Твардовського, Яна Лукасевича, Альфреда Тарскі та Станіслава  Лесьневського (скульптор Адам Мяяк). 

Сад на даху університетської бібліотеки у Варшаві є одним з найбільших і найгарніших садів на даху в Європі. Відпочинок у ньому дуже популярний серед  студентів, жителів Варшави та туристів. Як декорації його використовують організатори концертів та заходів, літнього кіно та міських ігор. Сад складається з двох частин: верхньої (площею 2 000 м2) та нижньої (площею 15 000 м2), де головними визначними пам'ятками є ставок, фонтан і гранітні скульптури Рішарда Стриєцького із серії "Ситуаційний ескіз" з космологічними сюжетами.

Підсумовуючи обидва візити до двох найбільших варшавських вишів з абсолютно різними, але по-своєму унікальними будівлями наукових бібліотек, варто зазначити, що цей досвід був необхідний та корисний для дослідників з КПІ з багатьох причин. Бібліотеки вишів в усьому світі представляють основну цінність як наукові, культурні та інтелектуальні центри університетських кампусів. Вони є просторами, де народжуються ідеї. Університетські бібліотеки не лише зберігають наукові доробки – вони дають можливість для їхнього подальшого життя та розвитку. Тому комфортні умови в них, оригінальні архітектурні та інноваційні технічні рішення для користувачів є надважливими. Запозичувати такий досвід необхідно, це дає імпульс для  розвитку вітчизняних університетських бібліотек, з якими науковці КПІ плідно співпрацюють.

Світлана Барабаш, канд. наук із соц. комунікацій, вчений секретар НТБ ім. Г.І.Денисенка