У 2022 році минуло 60 років від першого польоту в космос першого українського космонавта Павла Романовича Поповича.
Він народився 5 жовтня 1930 р. в містечку Узин на Київщині. У 1954 р. закінчив військове авіаційне училище, став льотчиком-винищувачем. Мав хорошу фізичну, технічну та військову підготовку. Коли в 1959 році йому запропонували взяти участь у виконанні важливих і небезпечних польотів, не вагаючись погодився. Пройшов жорсткий відбір, і у березні 1960 р. його включили до першого складу загону космонавтів.
Програма підготовки космонавтів передбачала загальнофізичну та психологічну підготовку, комплекс спеціальних випробувань та тренувань, а також вивчення основ ракетної та космічної техніки, конструкції космічного корабля "Восток", окремих розділів астрономії, геофізики та космічної медицини.
Спеціальні тренування включали польоти на літаках в умовах імітації невагомості, випробування на центрифузі, вібростенді, у термокамері за умов високих температур.
Частиною психологічної підготовки космонавтів було тривале перебування в сурдокамері – звукоізольованому приміщенні зі штучним освітленням. Тут людина у повній самотності не чує звуків зовнішнього світу, не бачить зміни дня і ночі, і це негативно впливає на її психічний і фізичний стан. Павло Попович пройшов випробування в сурдокамері просто чудово. У вільний час декламував вірші, танцював, співав, причому так гарно, що послухати його приходили лікарі з інших відділень.
Усі етапи підготовки Павло Попович пройшов бездоганно і став одним із шести кандидатів на виконання першого у світі космічного польоту. Однак першим космонавтом став його друг Юрій Гагарін. А Павло Попович упродовж польоту Гагаріна 12 квітня 1961 р. перебував у пусковому бункері разом із генеральним конструктором С.П.Корольовим, який дозволив йому як другові бути з Гагаріним на зв'язку та емоційно підтримувати його.
Свій перший космічний політ Павло Попович здійснив 12-15 серпня 1962 р. на кораблі "Восток-4". Він став четвертим радянським космонавтом і учасником першого у світі групового польоту пілотованих космічних кораблів, до того ж першого, який тривав кілька діб. 11 серпня, за добу до старту корабля "Восток-3", з космодрому Байконур стартував "Восток-4" з космонавтом Андріяном Ніколаєвим. Під час цього польоту кораблі перебували на відстані 5-6 км один від одного, і кожний пілот міг бачити корабель другого. У цьому польоті космонавти виконали широку програму науково-технічних і медично-біологічних експериментів. Уперше в історії вони здійснювали орієнтацію космічних кораблів у просторі за допомогою системи ручного управління. Космонавти фотографували кораблі один одного, провели перші експерименти з радіозв'язку між апаратами на навколоземній орбіті. Було випробувано нову систему кондиціонування повітря, яка давала можливість регулювати температуру в кабіні корабля.
Під час цього польоту відбулися перші відеорепортажі з орбіти, які транслювали по телебаченню СРСР та в системі Інтербачення. А ще під час цього польоту в космосі вперше пролунала українська пісня! На прохання Сергія Корольова Павло Попович виконав "Дивлюсь я на небо та й думку гадаю".
Дуже важливим завданням польоту Ніколаєва і Поповича було дослідження працездатності людини під час тривалого перебування у стані невагомості. Космонавт №2 Герман Титов десь після шести годин польоту відчув нудоту і головний біль – симптоми розладу вестибулярного апарату через вплив невагомості. Після виконання рекомендацій медиків його самопочуття поліпшилося, але стан нормалізувався не повністю. Щоб у майбутньому таких проблем не було, медики скоригували методику тренувань Ніколаєва і Поповича, зокрема включили до неї елементи підготовки циркових повітряних гімнастів. Результати виявились успішними. Згідно з програмою експериментів, Павло Попович "плавав" у кабіні корабля, робив різкі рухи, повороти, не відчуваючи жодних негативних наслідків. За результатами спостережень, а також післяпольотних обстежень космонавтів медики внесли корективи у склад продуктів та режим харчування в космосі. Крім того, розробили перші рекомендації щодо виконання певних вправ для запобігання атрофії м'язів під час тривалих польотів.
На орбіті Павло Попович перебував 2 доби 22 години 57 хвилин і облетів Землю 48 разів. Після першого польоту він залишився у загоні космонавтів і продовжив готуватися до виконання нових складних завдань. У 1965 р. планувався його політ спільно з жінкою-космонавтом Валентиною Пономарьовою на космічному кораблі "Восход-4". У 1968 році проходив підготовку для польоту на кораблі "Союз-3", який мав здійснити стиковку з іншим космічним кораблем. Згодом входив до групи космонавтів, яких готували до обльоту Місяця. З різних причин ці польоти не відбулися. У 1968 р. Павло Попович також навчався на інженерному факультеті Військово-повітряної академії ім. М.Є. Жуковського, яку закінчив у 1968 р. У 1977 р. захистив дисертацію на здобуття вченого ступеня кандидата технічних наук.
У липні 1974 р. Павло Попович здійснив свій другий космічний політ як командир космічного корабля "Союз-14" i орбітальної станції "Салют-3" разом з бортінженером Юрієм Артюхіним. Політ тривав 15 діб 17 годин 30 хвилин. За цей час екіпаж виконав велику програму біологічних досліджень та експериментів з метою визначення раціональних режимів роботи на борту станції. Також космонавти досліджували геолого-морфологічні об'єкти земної поверхні, атмосферні утворення та явища, фізичні характеристики космічного простору. Виконували також дослідження за завданням військово-промислового комплексу СРСР.
У 1978-1989 рр. Павло Попович працював заступником начальника Центру підготовки космонавтів iм. Юрія Гагарiна. У 1989 р. очолив Всесоюзний науково-дослідний центр зі створення автоматизованої інформаційно-керуючої системи контролю стану агроресурсів країни, у 1992-2001 рр. був директором Росiйського iнституту монiторингу земель і екосистем.
Павло Романович ніколи не забував про свою рідну Україну, де він народився, де минули його дитинство та юність. Не забув рідну мову і українську пісню. Він був почесним головою Спілки української культури у Москві "Славутич". Часто приїжджав в Україну. Під орудою космонавта у Білій Церкві проходив міжнародний юнацький турнір з боксу. Через нього, до речі, пройшли й брати Клички. З 1999 р. Павло Попович став президентом Українського союзу космонавтів, до складу якого увійшли Георгій Береговий (уродженець Полтавщини), Віталій Жолобов (Херсонщина), Георгій Шонін (Луганщина), Ігор Волк (Харківщина), Леонід Попов (Кіровоградська область) та інші. Загалом у космосі побували 20 вихідців з України. У 1964-1988 рр. П.Р.Попович був депутатом Верховної Ради Української РСР. У 2005 р. за сприяння підвищенню авторитету України у світі Павло Попович був нагороджений орденом князя Ярослава Мудрого ІV ступеня.
Павло Попович неодноразово бував у КПІ. Востаннє – у січні 2007 р., на урочистостях з нагоди 100-річчя з дня народження засновника практичної космонавтики, генерального конструктора, колишнього студента КПІ С.П.Корольова.
Київські політехніки шанують пам'ять першого українського космонавта. У 2008 році в нашому університеті відбулися масштабні заходи до 80-річчя з дня народження Павла Поповича. У Державному політехнічному музеї ім. Бориса Патона при КПІ ім. Ігоря Сікорського зберігаються кілька переданих ним речей, зокрема повсякденний кітель генерал-майора авіації та багато фотографій. У науково-технічній бібліотеці КПІ ім. Ігоря Сікорського є багато його автобіографічних книжок і науково-технічних праць: "Вилітаю вранці" (1968), "Не могло быть иначе!" (1980), "Деятельность космонавта в полёте и повышение ее эффективности" (1981, у співавт.), "Испытания космосом и Землёй" (1982), "Професії – космічну висоту" (1983), "Эргономическое обеспечение деятельности космонавтов" (1985, у співавт.), "Нескінченні дороги Всесвіту" (1986), "Баллистическое проектирование космических систем" (1987, у співавт.) та інші.
Згадуючи свої польоти в космос, Павло Романович говорив: "Ой, яка ж вона красива, наша блакитна планета! Я переконаний, що ніхто не любить і не цінує так Землю, як ми, космонавти". А в інтерв'ю українському журналу "Авіація і час" у 2001 р. він зазначив: "Якщо уважно проаналізувати, космонавтика походить з України. Лишень подивіться: Кибальчич, Кондратюк, Корольов, Челомей, Янгель, Глушко… Українці зробили величезний внесок у розвиток світової космонавтики. І я українець, <…> і пишаюся цим". Нехай ці слова першого українського космонавта надихають майбутніх дослідників космосу!