Багато гарних здібних дівчат здобувають фах у НТУУ “КПІ”. Вони успішно навчаються, активні в громадському житті, захоплюються спортом, не байдужі до мистецтва. Сьогоднішня розповідь про кращих студенток, які удостоєні стипендії ректора.
Оленка Носовець з ММІФ зростала в сімї інженерів, тож, за її словами, “вже років з 8 знала, що буду навчатися саме в КПІ”. Їй подобається колектив викладачів та студентів, що склався на факультеті. Навчатися тут цікаво, а проводити час з друзями – весело. Студентка навчилася виділяти в роботі головне, концентруватися на ньому, що допоможе в подальшій науковій роботі. Адже за рік Олена планує навчатися в аспірантурі КПІ та працювати на кафедрі. А от чому присвятити себе в майбутньому: викладанню чи науковим дослідженням, вона ще не вирішила. За свої здобутки дівчина вдячна наставникам, особливо науковому керівникові проф. В.І.Зубчуку.
У Іри Самарухи , Каті Щурської та Каті Кузьменко багато спільного. Вони молоді, завзяті, а що вже вродливі, то тут і сумніву не може бути. Усі хлопці-політехніки знають: дівчата в НТУУ “КПІ” – найкращі. Для навчання дівчата обрали один факультет – ФБТ, а за відмінні успіхи в навчанні, досягнення в наукових дослідженнях та активну громадську позицію вони удостоєні стипендії ректора НТУУ “КПІ”.
Ірина, за її словами, з дитинства захоплювалася біологією, хімією й науками про довкілля. Та її цікавило саме прикладне застосування природничих наук. І найкращі знання за цим напрямом, впевнена Ірина, дає КПІ.
Катерина Щурська мріяла вивчати хімію. Її зачаровували перетворення речовин, які завдяки своїм різноманітним властивостям мають широке застосування в різних сферах людської діяльності та роблять життя привабливим і комфортним. Так сталося (чи було визначено небесами), що КПІ вона відвідала першим з-поміж потенційних ВНЗ, де збиралася навчатися. Як згадує дівчина, хімічний корпус зачарував її з перших же кроків. Велична споруда серед вікових дерев, сходами якої крокували відомі в усьому світі вчені. Запах хімікатів, блакитні стіни, величезні вікна, люди в білих халатах. Одним словом, саме так уявляла студентка альма-матер.
Що студентські роки найкращі – істина, яка не потребує доведення. А от охарактеризувати перебування в університеті кількома словами виявилося непросто. “Тут особлива атмосфера”, – говорить Ірина. Катерина висловилася більш конкретно: “Мені подобається професіоналізм викладачів, облаштування студмістечка, і, звичайно ж, парк з білками”. Студентки одностайні, що дружнє спілкування та набуття навичок самостійної роботи в університеті є гарною школою для майбутньої самостійної роботи. Вони мріють працювати за фахом, але з місцем остаточно ще не визначилися.
Одностайні Ірина Самаруха й Катерина Щурська у своїй вдячності доц. Н.Б.Голуб, яка шість років тому яскраво описала дівчатам можливості біотехнології, що і вплинуло на їх вибір. Також студентки вдячні проф. Є.В.Кузьмінському, “який робить все можливе для успішного навчання студентів”.
Катя Кузьменко прийшла до КПІ, бо мріяла отримати технічну спеціальність e найкращому ВНЗ. Студентське життя захопило її багатоплановістю й різноманіттям: “Кожен день тут можна знайти щось цікаве та нове для себе, завжди є час для спілкування з друзями, одногрупниками. Велика кількість предметів, що викладаються на моїй спеціальності, дозволяє оволодіти знаннями в різних сферах науки (не лише з інженерії та техніки, а й біотехнології, біології, біофізики та ін.), які завжди знадобляться в житті.
Студентка з вдячністю говорить про своїх наставників з кафедри біотехніки та інженерії: “Вони приділяють багато уваги роботі зі студентами, допомагають у науковій діяльності. Завдяки нашим викладачам, за чотири роки навчання я маю 9 наукових статей та патент України на корисну модель, беру участь у наукових конференціях. Керівники моїх наукових робіт: проф. В.В.Карачун, доц. В.М.Мельник з ФБТ, доц. М.С.Тривайло з ММІ”.
Після закінчення навчання К. Кузьменко мріє працювати за спеціальністю, оскільки їй дуже цікаво застосувати на практиці все, вивчене теоретично.
П'ятикурсниця ТЕФ Тетяна Стеблова (гр. ТМ-41М) – особистість, яка не лишається непоміченою, вона приваблює співрозмовника з першого погляду: відкритістю, доброзичливістю, стильним виглядом, а ще нестримною позитивною енергетикою. Здається, все навколо неї повинно рухатися, змінюватися, ставати кращим і світлішим.
Про себе Тетяна розповідає просто: “Чому вибрала КПІ? По-перше, ще коли закінчувала школу, знала, що далі навчатимусь в технічному ВНЗ. У майбутньому бачила себе програмістом, адже цей фах, попри технічне підґрунтя, передбачає достатньо велику частину творчості. По-друге, університет обов'язково мав знаходитися в Києві, я мріяла жити в цьому місті ще з дитинства, по-третє, мама дуже хотіла, щоб це був національний університет. Ось так вибір зупинився на КПІ. А, мабуть, найголовніше те, що з КПІ виходять висококваліфіковані фахівці різних напрямів, різнобічне спілкування з колегами дозволяє отримати нові знання й розширити світогляд, що дуже важливо у світі, де йде активна боротьба за робочі місця”. От так все разом – від юнацької мрії до глобальних проблем сьогодення.
У навчанні Тетяні подобається все, процес пізнання нового заворожує й захоплює. “Часто не помічаю, як іде час”, – зізнається студентка. Якось засперечалися з друзями: чи не забагато в технічному навчальному закладі викладають загальноосвітніх предметів. Та з часом дійшли згоди: вони допомагають розвиватися не тільки як фахівцям, але й як особистостям. У НТУУ “КПІ” складно, проте цікаво навчатися. Та ще є й відпочинок! Весело і безтурботно оздоровлюються студенти в літніх та зимових таборах, беруть участь у різних спортивних змаганнях, конкурсах тощо.
Нині Тетяна захоплюється геометричним моделюванням соціально-економічних процесів під керівництвом к.т.н., доц. Наталії Миколаївни Аушевої. “Хотілося б, – розмірковує студентка, – щоб майбутнє також було пов'язане з науковою роботою”. На сьогоднішній день Т.Стеблова вдячна викладачам кафедри АПЕПС теплоенергетичного факультету за науку, розуміння та підтримку: “Вони докладають багато зусиль, щоб передати нам свій досвід, надають можливість відвідувати конференції та роблять наше життя насиченим і цікавим”. А ще Тетяна не забуває подякувати батькам, які свого часу схвалили вибір дочки та нині всіляко підтримують її.