Ми вже писали про спортивні здобутки студентки ММІФ Юлії Прокопчук. Вона багаторазова чемпіонка України зі стрибків у воду, переможець та призерка кількох чемпіонатів Європи та світу.
Після закінчення Олімпійських ігор у Пекіні, коли вщухли вболівальницькі пристрасті та почався період аналізу помилок і планування нового олімпійського циклу підготовки, вдалося поспілкуватися з Юлією в спокійній обстановці та вислухати її особисту думку щодо деяких особливостей останнього світового спортивного форуму.
– Юля, про спортивні здобутки та виступи спортсменів уже писали спортивні журналісти, але яке твоє особисте враження про організацію Олімпіади очима учасниці, так би мовити, зсередини?
– Загальне враження – ігри були організовані на відповідному для світового масштабу рівні. Пекін був дуже мальовничо прикрашений, впало в очі багато спортивної та національної символіки, але за лаштунками зовнішньої сторони відразу звернула увагу на важкий екологічний стан міста. Важко дихалось через велику загазованість атмосфери. І дуже багато було різноманітних та незвичних, специфічних запахів.
– А якість харчування для спортсменів чимось відрізнялась особливим?
– Я би не сказала, що харчування було організовано на високому рівні. Майже відсутня була європейська кухня. Хоча їжа пропонувалась досить різноманітна, але для нас була далеко не ідеальною.
– Ви самі обирали собі їжу?
– Так, самі ходили, самі обирали, що поїсти.
– Але ж вас повинні були харчувати в Олімпійському селищі.
– Так, але через специфічність китайської кухні та незвичну технологію приготування загальновідомих страв багато хто ходив до Макдональдса. Майже всім стрибунам у воду (а ми всі особисто знайомі) не сподобалася якість приготування їжі.
– Були симптоми харчового отруєння чи щось подібне?
– Ні, такого не було.
Але ж в Макдональдсі не дуже похарчуєшся, тим більше, що якість харчування – досить вагомий чинник для відновлення організму людини, а для спортсменів міжнародного рівня особливо.
Але все одно далеко не всім подобалося харчування в селищі і треба було обирати.
– В Олімпійському селищі було комфортно?
– Нашій делегації виділили декілька окремих будинків, де були двокімнатні номери. В одному з них я жила з подружкою по команді.
– А в чому причина, що ти зайняла тільки двадцяте місце?
– Я гадаю, що не змогла налаштуватись відповідним чином – загубила психологічні аспекти в процесі підготовки до змагань такого рівня, адже такі змагання потребують повної мобілізації сил та високої впевненості в собі, у своїх можливостях. Справа в тому, що на передолімпійських зборах команди стрибунів у м. Запоріжжі я була тільки одна через відсутність умов для тренування в київських басейнах, а інші представники олімпійської збірної залишилися на своїх звичних спортивних базах у Миколаєві, Дніпропетровську, Луганську, Харкові, Маріуполі, де готувалися колективно. А підготовка в самотньому стані досить гнітюче діє на спортсмена, і сам процес підготовки виявляється малоефективним, нема настрою на змагальну обстановку, жити самотньо в чотирьох стінах стає дуже нудно.
– А як пройшов переліт та акліматизація?
– Летіли прямим рейсом з Києва близько дев‘яти годин. Двоє діб майже не спала, та лікар команди давав мелатонін, що стимулює пристосувальні процеси в організмі та стабілізацію біоритмів, і все прийшло до норми.
– А як проходила безпосередня підготовка до виступу?
– Спочатку тренувались два рази на день, а потім лише ввечері – через завантаженість басейну плавцями. Потім відсипались скільки хотіли і я йшла до селищного кафе – відбирала собі бутерброди на свій смак.
– Пропонувались вам екскурсії, адже Китай специфічна країна зі своїми історичними пам'ятниками?
– Ні. Та й взагалі було не до екскурсій.
– Ти навчаєшся вже на п'ятому курсі. Яким уявляєш майбутнє?
– Хочу поступити на ще одну спеціальність і здобути другу вищу освіту. Але з навчальним закладом ще не визначилась.
– А спортивне життя продовжуватимеш?
– Буду ще продовжувати спортивні тренування, можливо, до наступної Олімпіади. У грудні відбудеться відкрита першість на Кубок України, а весною чемпіонат Європи.
– Тоді успіхів тобі, Юля.