Славна родина. Славна родина у Поплавських – аж двох Слав мають: батько Ярослав і старший син Станіслав. Йому вже три роки, і з осені серйозний і врівноважений Славко збирається йти в дитсадок. А поки що – він помічник у домі.
Кому іще Іллюшку довірять? Дев’ятимісячний карапуз тягне до рота все, що втрапляє під руку, і скиглить жалісним голоском – ріжуться зубки.
І весь цей чоловічий колектив обертається навколо єдиної жінки з чудовим ім’ям Василина. Середнього росту, тендітна, на перший погляд вона скидається на школярку, лише очі – глибокі й розумні – ввібрали досвід і подружнього життя, і домашніх клопотів, і студентських буднів.
Пророчі імена. Імена в цій сім’ї неначе пророчі. Про славних козаків ми вже згадували. А Ілля (за словником) – “мій бог”. Його “не планували”, і не відразу зважилися на двійко дітей – непросто їх піднімати самотужки молодим батькам. Та тепер він найрадісніший промінчик – спільно радіють його успіхам. Днями маля зробило перші самостійні кроки – чим не досягнення? До речі, обох хлопців назвали на честь дідусів.
Ну а Василину словник подає як “царствену”. І нехай поки що “царює” вона у 4-метровій кухні та 18-метровій кімнаті з двома ліжками та двома дитячими колясками (крім комп’ютера та телевізора туди й увіпхнути щось важко – треба ж дітям залишити місце для повзання та ігор), почувається впевнено і планує майбутнє з урахуванням непередбачуваного сьогодення.
Вони зустрілися на ФАКСі. Серце забилося в ритмі кохання, коли Василина навчалася на 4-му курсі. До речі, зустрілися вони на ФАКСі, де обоє опановували премудрості метрології й вимірювальної техніки. У перервах між лекціями, лабораторними, семінарами, атестаціями та іспитами юнка з Київської області та легень з Івано-Франківщини зробили важливий життєвий вибір і створили сім’ю.
Де один, там і двоє. Незабаром завітав до молодят і лелека. Довелося мамі взяти академвідпустку і жити за новим календарем: перша посмішка, перше слово – звичайно ж “мама”, перший зуб, перший крок – скільки їх у житті буде ще тих “перших”. Але саме з них і складається радість материнства.
За цей час батько отримав диплом спеціаліста і нині працює в “Укртелекомі”. Про себе говорить неохоче, бо вважає, що стоїть лише на початку професійної кар’єри, тож усе ще попереду.
Мама майже закінчувала писати магістерську, коли у розплановане, здавалося б, майбутнє вніс корективи Іллюша. І замість останньої крапки у науковій праці мама знову написала заяву про академвідпустку. “Але вже цього літа, – запевняє студентка, – обов’язково завершу своє навчання”. Робота практично готова, тож особливо хвилюватися немає причин, вважають на кафедрі.
Сімейні радощі й печалі. Василина вдячна долі, батькам і НТУУ “КПІ”, що здобула фах, мешкає в гарному сімейному гуртожитку з усіма зручностями й за доступну ціну, ростить дітей.
З літа доведеться наймати житло, очевидно, в передмісті, і сподіватися, що батькових заробітків вистачить на прийнятне існування. “Бог дав дитину, Бог дасть і на дитину, – розмірковує молода матуся, підсумовуючи свої хвилювання і хвилювання своїх сусідок по гуртожитку, які опинилися в подібній ситуації. – Головне, щоб діти були здорові”, – впевнена вона.