Продовжуємо знайомити читачів з кращими студентами Київської політехніки, зокрема іменними стипендіатами. Сьогодні про своє студентське життя розповідає стипендіатка Президента України студентка ХТФ Олена Носовська.
Ось і четвертий курс... З одного боку, здається, ти вже пізнав свою спеціальність, маєш трохи досвіду, зрештою знаєш, чи подобається тобі твоя справа, чи ні. Але з іншого – що робити далі? Магістратура? Звучить справді магічно! Але що за тим криється? Може, ти вже вдосталь находився на пари, начитався літератури і можеш сміливо йти в життя, отримуючи на кшталт римлян – "хліба та видовищ"? Ці питання непокоять мене щодня. А передувало всьому одне просте рішення – бажання стати хіміком.
У школі я цікавилася математикою, фізикою та хімією. Мала певні успіхи з математики, але шалька терезів з природничими науками виявилась важчою бо приваблювало пізнання законів природи, її можливостей. Тож цікавість до природничих наук і привела мене на хіміко-технологічний факультет КПІ ім. Ігоря Сікорського. Лекції, сповнені гіпотез і теорій про світобудову, семінари – це наче дебати про унікальність умінь Природи, вони завжди захоплювали мене. На таких заняттях ми вчимося не тільки готувати промови, формулювати і відстоювати свою точку зору, а ще й дізнаємося багато цікавих фактів про Всесвіт. Усе це є невід'ємною частиною життя будь-якого поціновувача хімічної науки.
Однак однією з найбільш захоплюючих складових мого студентського розпорядку дня є практикум у лабораторії органічної хімії. Тут ми зустрічаємося віч-на-віч з силою Природи. І розпочинається надзвичайно цікава подорож країною Органічної хімії, сповненою загадок і таємниць. Синтез – це ювелірно виважена "кулінарна баталія", витончена та непередбачувана, де хімік-дослідник намагається приборкати Природу, зрозуміти її настрій та вподобання. Справа це не проста, оскільки опонент має тонку організацію і не хоче так просто розкривати свої таємниці. Тож без додаткових знань, яких можна набути, зокрема, в магістратурі, не обійтися.
Щоб бути не лише хімічно підкованою, а й наполегливою, витривалою і цілеспрямованою, потрібно мати силу духу та думки. Для цього мені в пригоді стає спорт – настільний теніс. Гра дає змогу відновити сили, вдосконалити технічну майстерність, навчає вибудовувати стратегію поєдинку, уникаючи хитромудрих оманливих пасток. Окрім того, спортивний спаринг загартовує характер та додає наснаги.
Безперечно, без доброзичливої зацікавленої допомоги рідних та наставників годі розраховувати на результат. Підтримка та опора найрідніших людей – ось найважливіші "реактиви" для становлення успішного дослідника. Найважливіші, але не єдині. Висококваліфікована і кропітка робота викладачів КПІ ім. Ігоря Сікорського є передумовою для росту та розвитку мене як майбутнього фахівця.
Я надзвичайно вдячна кожному, хто, навчаючи мене, віддає частинку себе, не шкодуючи сил та емоцій.