Лекція відомого києвознавця Михайла Кальницького "Видатні київські архітектори початку ХХ ст. – працівники Політехнічного інституту" з циклу історичних студій "Think about it" зібрала 24 травня в НТБ студентів та викладачів університету, міських екскурсоводів та краєзнавців, любителів історії й старовини.
Мова йшла про будівничих, викладачів та співробітників Київського політехнічного інституту, що були відомими архітекторами ХІХ – початку ХХ ст. На інженерному відділенні КПІ (одному з чотирьох, започаткованих у 1898 р.) майбутнім інженерам викладали будівельну справу, історію образотворчого мистецтва, малюнок тощо. До читання лекцій залучали кваліфікованих фахівців. Імена багатьох з них закарбовані в архітектурній історії міста.
| Олександр Васильович Кобелєв (1860–1942), володар другої премії в конкурсі на проект спорудження КПІ, у 1900 р. очолив будівництво всього комплексу Політехнічного інституту. З 1899 р. викладав у КПІ архітектурне креслення та проектування спочатку як штатний викладач, а з 1912 р. – професор. В інститутській газеті "Радянський студент" за 1940 р., яку продемонстрував лектор (на фото), опубліковано статтю з нагоди 80-річччя зодчого, де його названо "гордістю інституту та засновником школи архітектури і конструювання". |  |
| Всеволод Адольфович Обремський (1871–1940) з 1902 по 1925 роки працював штатним архітектором Київського політехнічного інституту, проектував та будував їдальню (нині – корп. 35) та амбулаторію (нині – готель). Водночас викладав у КПІ креслення та проектування. Брав участь у конкурсі серед викладачів КПІ на проектування та спорудження житлових будинків для співробітників інституту (знаходяться ліворуч від головного корпусу). | |
| Штатний професор інженерного відділення Євген Оскарович Патон (1870–1953) виховав чимало інженерів-будівельників. Зокрема, Парковий міст над Петровською алеєю, спроектований ним у 1909 р., за новітніми комп'ютерними обрахунками визнано ідеальної форми. |  |
| Штатний професор КПІ Григорій Дмитрович Дубелір (1874–1942) працював у КПІ з 1904 р. Був визнаним фахівцем з теорії архітектури та планування в містобудуванні. У 1920–30 рр. займався оптимізацією системи автомобільних доріг Києва з урахуванням подальшого розширення міста. |  |
| Микола Іванович Максимович (1855–1928) – учений-гідролог, інженер шляхів сполучення, архітектор. Штатний професор КПІ з 1899 р. по 1928 р. (з перервами), викладав курс внутрішніх водних сполучень на кафедрі будівельного мистецтва. Кульмінацією його діяльності стало проектування та спорудження (1895–1899) величезної гавані в Оболонській затоці. Після реконструкції вона й досі є складовою Київського річкового порту. Для цього він всебічно вивчив водний режим Дніпра. Результати узагальнив у двотомному ілюстрованому виданні "Дніпро і його басейн", за яке в 1900 р. отримав золоту медаль на Всесвітній виставці у Парижі. |  |
|
Штатний викладач архітектурного креслення та архітектурного проектування (з 1917 р. – професор), який брав участь і в проектуванні корпусів КПІ, Василь Олександрович Осьмак (1870–1942) є автором проекту Великої фізичної аудиторії. Вона і нині є однією з найзручніших потокових аудиторій КПІ, а на початку ХХ століття просто вражала сучасників своєю площею (387,1 кв.м), висотою (від підлоги до стелі над столом лектора вона сягає 13,4 м), кількістю місць для слухачів та їх розташуванням, яке дозволяє добре бачити і чути лектора з будь-якої точки. Аудиторія була обладнана подвійною дошкою такої само конструкції, як і нині, водо- і газопостачанням та водовідведенням, труби якого були підведені до лекторського столу для демонстрації дослідів, тощо. Оскільки аудиторія призначалася не лише для читання лекцій студентам-політехнікам, але й для проведення інших громадських заходів, було обладнано окремий вхід з вестибюлем з фасадного боку. |
 |
| Штатний викладач КПІ (з 1898 р.) Павло Іванович Голландський (1861–1939) залишив по собі багато красивих споруд – громадських та житлових будинків. Зокрема, численні садиби для родини цукропромисловців Терещенків (більшість із них нині являють собою архітектурні руїни), міське училище ім. М.Терещенка на вулиці Ярославів Вал № 40 (1905–1907 pp.), тепер – Київський національний університет театру, кіно і телебачення ім. Івана Карпенка-Карого та інші. |  |
|
Серед запрошених викладачів КПІ – Іполит Ніколаєв (1870–1937), викладач архітектурного креслення та проектування, син відомого київського зодчого Володимира Ніколаєва. Залишив по собі будівлі на території Олександрівської лікарні, долучився до спорудження пам'ятника Олександру ІІ на Царській площі, займався приватною забудовою. |
 |
Також у КПІ працювали відомі тогочасні архітектори: Валеріан Микитович Риков (викладав у КПІ в 1904–1910 рр.), Михайло Павлович Бобрусов (працював на посаді міського архітектора, в 1910–1911 рр. викладав у КПІ), Валентин Августович Фельдман (працював у КПІ в 1912–1922 рр. викладачем малювання і архітектурного проектування), Микола Миколайович Янишевський, Володимир Безсмертний (викладав у КПІ в 1922 р.) та інші.
Політехніки вже вдруге в цьому сезоні зустрічаються з Михайлом Кальницьким. Його діяльність не потребує реклами. На своїх лекціях він розкриває раніше невідомі історичні факти, що спонукають фахівців до подальших пошуків. А ще М.Кальницький – випускник Київського політеху, і це дуже приємно.