Упродовж багатьох років першу сторінку новорічного номера нашої газети прикрашали фото історичного корпусу № 1 нашого університету. Чому, зрозуміло. Адже все те, що за традицією зображають на художніх новорічних листівках, – сніг, баштові годинники, ялини – ми кожного року просто фотографували. Звичайно, головним елементом усіх наших новорічних сюжетів були дві тридцятиметрові ялини перед центральним входом в корпус. Здавалося, вони були завжди, і завжди були однаково величезними. На фотографіях, зроблених у 30-ті роки минулого століття, вони майже такі самі, як і рік тому.
Але невблаганний час, а також літня спека останніх років призвели до того, що ці ялини всохли. У серпні – права, якщо стояти обличчям до входу, у вересні – ліва. Їх довелося знести.
У листопаді, згідно із затвердженим ректором університету дендрологічним планом перед першим корпусом були висаджені молоді ялинки: 10 блакитних уздовж центральної алеї, і 10 сербських – півколом.
Кілька слів про висаджені дерева. Ялина блакитна має пірамідальну крону. Гілки утворюють правильні щільні яруси, горизонтальні або звисаючі під різними кутами. Забарвлення хвої – від зеленого до світло-блакитного. Виростає в середньому до 30 м. Звичайно її вік не перевищує 180 років. Ялина сербська – одна з найбільш швидкозростаючих видів ялин. Досягає у висоту 15-20 м, в окремих випадках – і 40 м. Живе приблизно 300 років. Має двоколірне забарвлення хвої: горішня частина – блискуча темно-зелена, нижня – з помітними білими смужками.
Сподіваємося, що нові ялинки прикрашатимуть наш університет багато-багато років.