6 квітня в НТУУ «КПІ» пройшов круглий стіл «Ризики та сучасні тренди глобальної ядерної безпеки».
Участь у його засіданнях взяли заступник керівника з оборони і нерозповсюдження ядерної зброї Національної адміністрації з ядерної безпеки Міністерства енергетики США Енн Гаррінгтон, директор зі стратегічного планування та інтеграції офісу з оборони і нерозповсюдження ядерної зброї Національної адміністрації з ядерної безпеки Міністерства енергетики США Ендрю Гуд, помічник заступника керівника офісу управління матеріальними ресурсами Національної адміністрації з ядерної безпеки Міністерства енергетики США Пітер Хенлон, представник Ліверморської національної лабораторії ім. Е. Лоуренса Дональд Леман, ректор НТУУ «КПІ» академік НАН України Михайло Згуровський, директор Інституту проблем безпеки АЕС НАН України член-кореспондент НАН України Анатолій Носовський, співробітники Навчального центру з фізичного захисту, обліку та контролю ядерного матеріалу ім. Джорджа Кузмича при Інституті ядерних досліджень НАН України, Українського науково-технологічного центру, міністерств і відомств, що співпрацюють з КПІ у питаннях розвитку в Україні освітньої платформи в галузі ядерної безпеки, а також науковці, викладачі, аспіранти та студенти теплоенергетичного факультету університету.
Перше панельне засідання круглого столу було присвячене глобальним питанням ядерної безпеки. «Після кожної масштабної ядерної катастрофи світове співтовариство починає переглядати своє ставлення до місця і ролі ядерної енергетики в загальній енергетичній стратегії для того, щоби врахувати отриманий новий досвід. Сьогоднішня тенденція полягає в тому, що найбурхливіший розвиток ядерної енергетики спостерігатиметься в тих державах, які не мають досвіду та спеціалістів у цій галузі. У 1986 році Україна пережила найстрашнішу ядерну катастрофу. І попри те, що держава мала дуже високий рівень технічної компетенції, її виявилося недостатньо для того, щоб впоратися з аварією. Те ж саме можна сказати і про трагедію на Фукушимі. Але давайте уявимо, щоб було, якби такі аварії сталися в одній з тих країн, які лише починають розвивати ядерну енергетику і не мають ані традицій, ані досвіду забезпечення високої якості робіт, – зауважила у своєму виступі Енн Гаррінгтон, формулюючи тему першого засідання. – Тож наші країни, що володіють серйозним досвідом і глибокими знаннями в питаннях сфері ядерної енергетики, мають відчувати свою відповідальність за поширення цих знань, традицій, наукової культури тим країнам, які тільки долучаються до цієї сфери».
Питання культури роботи на об’єктах ядерної енергетики червоною ниткою проходило крізь більшість виступів на цій панелі, адже проблема передачі досвіду інколи впирається в національні традиції країн. Утім у будь-якій ситуації питання безпеки залишається для ядерної енергетики ключовим, тож, як наголосив Дональд Леман, ми маємо навчитися застосовувати загальні правила організації безпеки галузі, узгоджуючи їх з реальними обставинами. Яскравої ілюстрацією цієї тези стала докладна розповідь Анатолія Носовського про те, як працює очолюваний ним Інститут проблем безпеки АЕС НАН України. Стосувався його виступ не лише багатьох аспектів безпеки роботи атомних станцій, але й питань обліку, контролю та захоронення відпрацьованих ядерних матеріалів. А ще – розв’язання вкрай важливої проблеми диверсифікації постачання ядерного палива для АЕС, яке дозволяє позбавитися залежності в цьому від Росії.
Обговорювали учасники засідання також проблеми кількісної та якісної оцінки факторів впливу на стан фізичної ядерної безпеки, використання досвіду України в питаннях організації заходів із забезпечення безпеки АЕС тощо.
Головним питанням другого панельного засідання стало, безумовно, питання навчання фахівців у сфері фізичної ядерної безпеки. Для України воно стоїть особливо гостро через війну і загальну політичну ситуацію, а також у зв’язку з тим, що провідним у державі навчальним закладом, у якому була така спеціалізація, був Севастопольський національний університет ядерної енергії та промисловості.
Звичайно, підготовка таких спеціалістів здійснюється в Україні і після анексії Криму. Проводиться вона у Навчальному центрі з фізичного захисту, обліку та контролю ядерного матеріалу ім. Джорджа Кузмича при Інституті ядерних досліджень НАН України. Центр має унікальну матеріальну базу і викладачів відповідного рівня. Крім того, за словами заступника директора Центру Олени Романової, другим напрямом його діяльності є розробка нормативних документів у сфері ядерної безпеки. Тобто в ньому зосереджено необхідний матеріальний і інтелектуальний потенціал для підготовки кадрів відповідного напряму. Однак вишкіл тут проходять фахівці, які вже мають освіту в галузі ядерної енергетики, тобто для них це – підвищення кваліфікації і певна зміна фаху.
Очевидно, що для потреб ядерної енергетики цього недостатньо. Необхідна підготовка спеціалістів з фізичної ядерної безпеки з вищою освітою у цій сфері. Учасники круглого столу обговорили питання запровадження такої спеціалізації на базі теплоенергетичного факультету НТУУ «КПІ». Завдання на підготовку концепції її програми було сформульовано під час нарад з міжнародною міжурядовою організацією УНТЦ. І, як повідомив декан факультету Євген Письменний, який був модератором другої панелі круглого столу, викладачі університету спільно з представниками Центру з фізичного захисту ім. Дж. Кузмича після консультацій з Інститутом ядерних досліджень пропозиції щодо програми навчання за такою спеціалізацією та низку навчальних матеріалів розробили. Докладніше про них розповів представник факультету Валерій Клевцов.
Серед проблем, яких також торкалися учасники обговорення, були й питання захисту комп’ютерних мереж систем управління АЕС, і, звісно, результатів саміту з ядерної безпеки, який кілька днів тому завершився у Вашингтоні, тощо.
«Під час цього круглого столу я ще раз переконався в тому, що Україна через свою драматичну ядерну історію мусить стати одним із провідних гравців у галузі попередження ядерних катастроф та тероризму разом зі Сполученими Штатами, Японією та іншими ядерними країнами, – наголосив Михайло Згуровський, підбиваючи підсумки засідань. – І наш університет спільно з нашими колегами з різних регіонів України робить усе для того, щоб створити національну систему генерування нових знань в області ядерної безпеки та ядерної культури…».