27 березня у відділі історії авіації і космонавтики ім. І. І. Сікорського Державного політехнічного музею при НТУУ «КПІ» відбулося засідання Круглого столу, присвячене 35-річчю від дня ракетної катастрофи на космодромі Плесецьк і версіям щодо причин загибелі першого космонавта Землі Ю. О. Гагаріна.
Олександр Болтенко, завідувач відділу історії авіації і космонавтики, який беспосередньо брав участь у роботі з освоєння ракетної техніки, запросив колишніх працівників, діяльність яких була пов’язана з космодромом Плесецьк, – старшого інженера-випробувача В’ячеслава Акімова, начальника стартової групи Антона Сиротюка, старшого інженера-випробувача Василя Маляра, старшого інженера-випробувача Олега Прусса. Також участь у засіданні взяли представник Російського центру з культурних зв’язків Євген Гороховський, студенти факультету авіаційних і космічних систем «НТУУ «КПІ».
Історія космонавтики складається не лише з видатних досягнень і подвигів космонавтів, але й, на жаль, також з аварій, катастроф, людських трагедій. Катастрофа на космодромі Плесецьк сталася 18 березня 1980 року під час підготовки до запуску ракети-носія «Восток-2М». За 2 години 15 хвилин до запланованого запуску стався вибух. На той момент у безпосередній близькості від ракети перебувала 141 людина. У пожежі загинули 48 військовослужбовців, 43 людини отримали опіки різного ступеню важкості. Урядова комісія після розгляду багатьох версій причин катастрофи зробила висновок, що вибух стався «внаслідок несанкціонованих дій одного із номерів бойового розрахунку». Понад 15 років пройшло – і на основі додаткового розслідування бойовий розрахунок космодрому був реабілітований – причиною катастрофи було визнано застосування каталітично активних матеріалів при виготовлення фільтрів перекису водню.
Ветерани космодрому поділилися з присутніми своїми спогадами про катастрофу. Завдяки мужності і відвазі учасників рятувальної операції багато людей вдалося вивести із вогняного пекла. Протягом трьох днів, ліквідовуючи наслідки катастрофи, в одній «зв’язці» працювали і офіцери, і солдати. Їх обливали водою і вони йшли за загиблими товаришами всередину стартової будівлі, звідки ще било полум’я. Практично всі свідчення колишніх працівників космодрому стосовно причин аварії збігаються з висновками, викладеними начальником космодрому Плесецьк в 1985-1991рр. генерал-полковником, д. т. н. Іваном Олейником: «...Невідомо, чи в результаті професійної некомпетентності, чи байдужості або недбалості, але працівники КБ загального машинобудування незадовго до трагічних подій прописали використовувати для виробництва фільтрів каталітично активні матеріали. Новий склад припою дозволяв підприємству спростити складний і примхливий технологічний процес виготовлення фільтру. Подальші дослідження фільтру показали, що його паяння на Сумському виробничому об’єднанню ім. Фрунзе було виконане не чистим оловом, нейтральним до перекису водню, а олов’яно-свинцевим, так званим третиком. Останній є сильним каталізатором розкладання перекису водню. Це і призвело до того, що в той день розкладання водню почалося в наземних магістралях і завершилося вибухом на борту ракети. Але щоб довести це, знадобилося майже 16 років і титанічні зусилля ветеранів космодрому».
Учасники засідання обговорили ще одне питання, на яке до сьогодні немає чіткої відповіді. Як відомо, 27 березня 1968 року перший космонавт планети Земля Юрій Гагарін загинув в авіаційній катастрофі. Разом з льотчиком-інструктором Володимиром Серьогіним він виконував навчальний політ на літаку Миг-15УТИ. Версій цієї авіакатастрофи, які до цього часу піддаються сумніву, залишається багато, починаючи з офіційної і закінчуючи численними альтернативними. Із власним аналізом можливих причин загибелі Юрія Гагаріна виступив на засіданні Круглого столу колишній старший інженер-випробувач Олег Прусс.