"Талановита людина талановита в усьому" – ці слова не раз лунали на церемонії відкриття виставки акварелей Сергія Шпіта, яка 16 травня відкрилася в Картинній галереї імені Григорія Синиці Центру культури і мистецтв НТУУ "КПІ".
Творчість і навіть саме життя Сергія Васильовича є яскравим свідченням справедливості такої тези. Все, що він у житті робить, він робить блискуче. У середині п'ятдесятих років він закінчив Харківське військове училище льотчиків і вже в 25 років, отримавши військове звання капітана, вступив до військової академії. Проте в часи "хрущовського" скорочення Збройних сил йому запропонували перевестися в інший рід військ, але в армії він бачив себе лише льотчиком, тому звільнився в запас. На "гражданці" вступив до КПІ, успішно його закінчив і залишився викладати в інституті. Згодом захистив кандидатську дисертацію, став доцентом кафедри технічної кібернетики, написав більше 80 наукових праць, 2 навчальні посібники, комп'ютерний підручник з теорії автоматичного керування, керував розробкою спеціалізованих навчаючих комплексів, комп'ютерних стендів для лабораторних досліджень тощо. А ще, все життя малював і вчився. Вчився, за його словами, у класиків вітчизняного реалізму – Шишкіна, Полєнова, Айвазовського. Починав з простого копіювання, згодом став писати з натури. Тож інших вчителів, окрім видатних майстрів живопису, природи і власного смаку у нього не було. Це тим більше вражає, що живописними техніками він володіє як справжній професіонал.
Це вже друга виставка Сергія Шпіта, на ній експонуються його твори, написані, здебільшого, аквареллю. Техніка ця доволі капризна, і навіть досвідчений майстер не завжди знає, що вийде після закінчення роботи. Цим, до речі, пояснюється те, що акварелі практично неможливо копіювати. Сергій Васильович її класичні форми опанував досконало. Характерною особливістю більшості його робіт (а пише він в основному пейзажі) є майже ілюзорне відтворення простору, повітря, води. Часом він ставить перед собою дуже важкі завдання, наприклад, передачу світлових ефектів у діброві ("Лісова стежка") чи на вранішніх луках ("Ранок"), і блискуче з ними справляється! За настроєм, гармонійністю і, сказати б, візуальною музикальністю низка його робіт гідна експонуватися в кращих музейних залах столиці (наприклад, "Листопад", "Лютий").
Зауважу, до речі, що твори деяких авторів, які виставлялися в галереї ЦКМ, поруч з потужним живописом її постійної експозиції – робіт Григорія Синиці – дещо губилися. Більшість же акварельних аркушів Сергія Шпіта виглядає на цих стінах абсолютно органічно.
Нещодавно Сергію Васильовичу виповнилося 80 років. Тож виставку приурочено до його ювілею. Проте, дивлячись на нього, повірити в те, що він уже досяг такого вельми поважного віку, неможливо: його очі випромінюють цікавість до життя, він продовжує вдосконалюватися у своєму мистецтві, свідченням чому є роботи останніх років і місяців, він сповнений планів і творчих задумів. Тож нехай ніщо не ставатиме йому на заваді в їх здійсненні!