Представляємо молоде обличчя Київської політехніки – Олександра Анатолійовича Іщенка, в.о. директора студмістечка, випускника ФС.
– Олександре Анатолійовичу, як Ви “дійшли до життя такого”? Адже декан ФС позиціонує своїх студентів як майбутніх президентів чи, принаймні, членів уряду. А тут раптом господарська діяльність.
– Після закінчення університету в 2003 р. набував досвіду в комерційній будівельній організації. Але зв'язків із альма матер не поривав, адже свого часу працював головою студради факультету, входив до керівного органу організації студентської молоді м.Києва й регіону. А в комітетах ВР проходив практику після 2-го та 3-го курсів. В університеті залишилися працювати мої колеги по Студраді університету. Тож торік із радістю прийняв запрошення працювати заступником директора студмістечка з експлуатації. Роботи з обслуговування та ремонту сантехнічного та електротехнічного обладнання на той час мені були вже добре знайомі. До того ж я знав і потреби та запити студентів щодо облаштування житла. З цього навчального року виконую обов'язки директора студмістечка.
– Не зустрічала ще жодного співробітника дирекції чи іншого чиновника, який би зізнався, що чогось не знає про свою роботу і вимоги до неї.
– Ще будучи студентом, мешкав у 12-му та 19-му гуртожитках. Усі негаразди із водо- й електропостачанням, опаленням тощо відчував на собі. Працюючи у студраді, був знайомий з керівниками університету та підрозділів, тож знав, до кого з яким питанням слід звертатися. Нині маю повний обмін інформацією і зі студентами, і з адміністрацією університету. Раніше за інших дізнаюся про аварії, нештатні ситуації тощо на підвідомчій території, що дає змогу своєчасно приймати рішення по їх розв'язанню.
– Нині в аша діяльність зосереджена на...
– ...Двох напрямах: експлуатації та обслуговуванні (в т.ч. ремонтах) інженерних мереж, обладнання та споруд студмістечка, поселенні та проживанні студентів. Немала частка роботи з поселення за рейтинговими списками здійснюється на факультетах. Ми ж намагаємося створити додаткові місця для поселення та місця загального користування. Для цього переплановуємо і ремонтуємо службові приміщення, служби ж переводимо на цокольні поверхи, там теж необхідно ремонтувати кімнати. За 2004/2005 н.р. у гуртожитках було створено 350 ліжко-місць. До кінця цього року плануємо ввести в експлуатацію ще стільки ж.
– Що Ви встигли зробити за рік на посаді заступника?
– Дирекції студмістечка були підпорядковані сантехнічна, електротехнічна та аварійно-диспетчерська дільниці. Ми ж створили будівельно-ремонтну, яка здійснює поточну експлуатацію, ремонти обладнання, дахів, маємо також столярну дільницю. Що можемо полагодити власними силами – зробимо. Тепер ремонтна служба працює прозоро з чітко вираженою вертикаллю: начальник дільниці – майстер – робітник. Покращилася дисципліна і, як наслідок, – якість робіт. Тепер цілодобово чергує аварійна бригада, та й до міських служб завжди можна звернутися. У стані реорганізації перебуває пропускна система (прохід в гуртожитки і контроль перепусток). Невирішених питань ще багато.
– Як правило, кожний господарник восени розповідає про виконані ремонтні роботи і витрачені на це кошти.
– Не буду оригінальним. Виконано капітальні ремонти із залученням підрядних організацій у місцях загального користування в гуртожитках №№ 4, 11, 16, 18, 19, велику частку ремонтів виконано власними силами та силами ВЕКу. Щоб максимально повно відремонтувати житловий фонд студмістечка, необхідно збільшити статті витрат, зокрема, на обслуговування сантехнічних та електричних мереж, освітлення території та її благоустрій.
– Але ж є ентузіасти, які допомагають матеріально?
– Так, постійно відчуваємо підтримку депутата Київради Д.Андрієвського. За його допомоги облаштовано, зокрема, майданчики для активного відпочинку, тепер створюємо майданчик (поляну) для пасивного дозвілля – альтанку, лавки тощо (за 6-м гуртожитком).
– Що заплановано на майбутнє?
– Разом із студентським профкомом
та студрадою студмістечка плануємо окультурити зону відпочинку перед
12-м корпусом. Час уже замостити доріжки, встановити лавки, влаштувати клумбу, навіть є ідея спорудити пам'ятник студентові. Тож є що реалізовувати. Планів багато.
– І насамкінець Ваше слово до студентів.
– Велике прохання бережливо ставитися до своїх помешкань та інвентарю. З приємністю відвідую 12-й гуртожиток: після курсантів лишилися чисті, доглянуті приміщення, які підтримуються в належному стані. Тільки спільними зусиллями ми зможемо покращувати побутові умови в гуртожитках.
Через обмежений час на розмову залишилося ще чимало запитань, які хотілося б поставити молодому директорові. Тож сподіваємося на майбутні зустрічі й такі ж вичерпні відповіді. А поки що успіхів Вам, Олександре Анатолійовичу у Вашій справі. Хочеться вірити, що за Вашою участю студентський побут хоч трохи наблизиться до європейського.
Спілкувалася Н.Вдовенко