Юлія Ямненко в 2007 році у 32 роки стала одним із наймолодших докторів технічних наук. А 2015 року вона очолила кафедру промислової електроніки ФЕЛ, що, як ви розумієте, теж достатньо рідкісне явище для молодої жінки-технаря. Серед славних жінок нашого університету, з якими редакція вирішила поспілкуватися у святковому номері, вона обрала саме її.
– Юліє Сергіївно, наша газета вже писала про вас у 2008 році. Знаємо, що з того часу ви багато встигли і багато чого досягли. Розкажіть будь ласка, нашим читачам про те, що ж змінилося у вашому професійному житті, про ваші здобутки.
– У 2010 році творчому колективу у складі чотирьох осіб, до якого входила і я, була присуджена премія Президента України для молодих учених за наукову працю "Теорія та засоби побудови енергоефективних систем керування електроживленням локальних об'єктів". Сприйняла це нагородження як визнання того, що я роблю. Підготувала трьох аспірантів, які успішно захистили кандидатські дисертації. Проводимо активну міжнародну роботу. У рамках академічних обмінів контактуємо з університетами Польщі (Вроцлавський університет науки і технологій, Західнопоморський університет технологій та ін.) Один раз на два роки проводимо міжнародні конференції, у яких беру участь як організатор і доповідач. Одну з них організовано під егідою Міжнародного товариства ІЕЕЕ. До того ж щорічно на факультеті проходить конференція молодих учених, аби надати їм можливість, так би мовити, потренуватись. Проводила методичну роботу на всеукраїнському рівні.
– А яке місце у вашій діяльності займає саме робота зі студентами?
– Це я спочатку згадала про здобутки і якісь регламентовані моменти в моїй діяльності, а більшість часу я, звичайно ж, проводжу спілкуючись зі студентами. Навчаю їх, навчаюсь сама. Частенько вихоплюю серед них найталановитіших, на мій погляд, аби допомогти їм підготуватися і подати заявки на отримання грантів (про які вони можуть і не знати). До слова, я таки дійсно і сама нерідко вчуся у деяких студентів, які в певних нюансах нашої професії більш обізнані чи, завдяки роботі в якихось компаніях, мають кращі навички.
Нещодавно один із моїх колишніх студентів, Богдан Сучик, у складі трьох авторів став переможцем всесвітньо відомого "Поєдинку стартапів" у США (наша газета докладно писала про це в №5 від 23 лютого – ред.).Я запросила Богдана на кафедру, де він виступив з цікавою лекцією, студенти почули про його шлях у науці і бізнесі. А я відчула гордість за свого колишнього студента.
– Про невдачі чи недоробки теж будете згадувати?
– На всі недоліки, які, звичайно, були, є і будуть, завжди намагаюсь подивитися з певним позитивом. Тобто не засмучуватися, не "посипати голову попелом", а розглядати недоробки як чергове завдання на перспективу для вирішення певної проблеми.
– Розкажіть про ваше ставлення до реформ, які відбуваються в системі вищої освіти?
– Я входжу до Міністерської підкомісії з розробки стандартів вищої освіти. Комісія діє в рамках запроваджуваної реформи, і наш орієнтир – європейські і світові стандарти освіти. Однак я є противником того, щоб відкидати все, що було напрацьовано радянською системою. Вона, без сумніву, мала свої плюси. Зміни – потрібні, і те, що вони йдуть, мене дуже тішить. Так, можливо не так швидко, як хотілося б, але я оптиміст і вірю, що протягом найближчих років ми таки почнемо відчувати ефект від запроваджуваних реформ.
Одна з головних проблем, які треба вирішувати, – налагодження тісного зв'язку між підготовкою фахівців і вимогами промисловості, бізнесу і, врешті, роботодавців для наших спеціалістів. У нас в університеті є для цього непоганий потенціал: ми можемо, наприклад, організовувати під вимоги ринку розробки бакалаврських робіт, спеціальні програми. А ще маємо гарний приклад – діяльність нашого технопарку. З представниками постійних роботодавців, до яких наші випускники підуть працювати, ми змогли б моделювати повний цикл від наукових розробок до практичного впровадження.
– Чи є у вас якісь захоплення окрім професійної діяльності?
– Головне захоплення – мої діти. Дочка вже доросла, має свою сім'ю. Один син уже у 8 класі, другому сину – 4 роки. Якщо викроюється якась годинка – біжу до басейну, у вихідний люблю відвідати театр. Нещодавно вивчила разом із сином-восьмикласником один із сонетів Данте Аліг'єрі (входить до шкільної програми), перечитала "Кайдашеву сім'ю" Нечуя-Левицького (просто захотілося). А улюблена книжка – "Майстер і Маргарита" Булгакова.
– Напередодні Міжнародного жіночого дня бажаємо вам, Юліє Сергіївно, доброго здоров'я. благополуччя, гарного настрою і нових творчих здобутків.