13 березня зі студентами НТУУ «КПІ» зустрівся відомий співак, композитор і громадський діяч, лідер гурту «Океан Ельзи» Святослав Вакарчук.
У концертному залі Центру культури і мистецтв університету був аншлаг. Утім сьогодні Вакарчук не співав, а ділився з київськими політехніками своїми думками про сьогоднішній день нашої країни та її майбутнє.
На початку виступу він згадав, що саме тут 18 років тому гурт «Океан Ельзи» вперше виступив перед киянами. Це одразу створило в залі, де зібралася і без того доброзичливо налаштована до нього аудиторія, надзвичайно теплу атмосферу. Святослав Вакарчук також одразу визначив формат зустрічі: перша частина – його лекція, друга – відповіді на запитання студентів. Утім він попросив, щоб запитання стосувалися на «гламурно-ванільних», за його висловом, речей, а теми розмови.
Слід зауважити, що з самих перших його слів присутні відчули, що прийшли не на лекцію, а, дійсно, задля живого спілкування з розумною людиною. Святослав говорив про дуже важливі для кожного громадянина речі. А розпочав він зі свого власного шляху до відчуття і розуміння свободи та важливості її для кожної особистості, яка живе не лише інстинктами.
«Найбільше, що робить людину успішною і щасливою – це відчуття власної свободи. Свободи вибору і свободи творення власного життя… – наголосив він. – Вибір особистий кожного з вас так само екстраполюється на вибір країни. Ми маємо зрозуміти, що єдиний, від кого залежить її майбутнє, це її громадяни. У країни один шлях – це той шлях, який виберуть її громадяни. Все залежить від усіх нас, від всіх, хто сидить в цьому залі, від мене, від людей, які ходять по вулицях … Від того, наскільки ми з вами готові захищати власну свободу. Свободу власного вибору і свободу своєї країни, в якій ми з вами живемо, і яку ми називаємо своєю Батьківщиною».
Ця думка багато в чому стала лейтмотивом зустрічі. У своїх міркуваннях зі сцени Святослав Вакарчук говорив про загальні проблеми творення нової держави і про новітню історію України, про створену у нас машину державного управління і про вітчизняних політиків, про те, чому вони стали саме такими, якими є, і чому, врешті-решт, люди повстали проти спотвореної системи відносин між владою і народом, яка вибудовувалася в Україні понад два десятки років.
Певна річ, йшлося і про нинішню ситуацію в Криму, та загалом, про той штучний розкол, на створення і поглиблення якого працювали частина українського політикуму, причому як на Сході, так і на Заході. Працювала задля отримання власної політичної вигоди у вигляді голосів на виборах, високих посад і фінансових можливостей. А отримавши все це, самоусунулася від розв’язання проблем країни та її населення, знов-таки, як на Заході, так і на Сході, і довела державу до критичної межі.
Безумовно, не міг Святослав Вакарчук залишитися осторонь і проблем та викликів, які стоять перед новою владою, принципів, на яких вона має формуватися, та шляхів, якими можна привести до влади нових людей А ще про ті три вимоги, яким ці люди мають відповідати, – бути порядними, професійними і патріотичними. Але, як ще раз наголосив він, ці проблеми ми вирішуватимемо завтра, а сьогодні ми маємо відстояти нашу країну. І якщо ми будемо сильними і готовими, захищаючи її, йти до кінця, нам обов’язково допоможе і світ.
Друга частина зустрічі проходила у форматі запитань і відповідей. Святослав Вакарчук спілкувався зі студентами двома мовами – українською і російською. Він одразу зауважив, що мова не повинна і не може розділяти громадян України, і що певні історичні та культурні відмінності, які існують між Сходом і Заходом країни, не повинні розривати її та сіяти роздор між громадянами. До речі, він нагадав аудиторії, що Київ – це третє місто, де він зустрічається зі студентами (спочатку він зустрічався з молоддю Харкова і Донецька), і великої різниці у сприйнятті речей, про які він говорив, з боку тамтешніх студентів і студентів-киян він не помітив. Хіба що там більше запитань ставили російською, а в КПІ – українською. Власне, попри те, що зустріч проходила в стінах саме Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут», запитання ставили не лише політехніки, а й студенти багатьох інших київських вишів, і Вакарчук навіть напівжартома зауважив, що це є прикладом вміння домовлятися і толерантного ставлення одне до одного.
Пролунала із зала і пропозиція Святославові Вакарчуку висунути свою кандидатуру на виборах президента України з обіцянкою підтримати його кандидатуру з боку студентства. Видно було, що вона була для нього дещо неочікуваною. Він відповів, що готовий робити для своєї країни все, що буде потрібно, але не хотів би, щоб в цьому залі сьогодні піднімалися питання його політичного майбутнього. Тим більше, що такі серйозні питання не можна вирішувати емоційно.
Ще однією пропозицією було очолити чи взяти участь у роботі певної структури, яка б здійснювала комунікацію між громадянським суспільством, молоддю і політичним керівництвом країни у справах її розвитку. І він висловив готовність узятися за таку справу.
Серед запитань було і запитання про національну ідею. Вакарчук сформулював її просто: «Ми різні, але ми разом!».
Після закінчення зустрічі зі студентами Святослав Вакарчук в фойє ЦКМ спілкувався ще й з журналістами. Захід планувався спочатку у форматі брифінгу, але переріс у повноцінну прес-конференцію, під час якої він відповів на численні запитання і, на прохання журналістки одного з телеканалів звернувся зі словами підтримки до українських моряків і військовослужбовців, які нині перебувають у Криму.