Валентин Анатолійович Зморович народився 6 вересня 1909 р. в сім’ї викладача гімназії в Києві. В 1928 р. він став студентом фізико-математичного факультету Київського інституту народної освіти (нині Київський національний університет ім. Тараса Шевченка), який закінчив у 1932 р.
Начальник організаційного відділу НДЧ – Олена Володимирівна Савич – людина пунктуальна, ділова і компетентна абсолютно в усіх питаннях, що стосуються організації роботи департаменту науки та інноватики.
Знайомтесь: Несен Лариса Іванівна, доцент кафедри електропостачання, заступник директора ІЕЕ НТУУ «КПІ» з навчально-виховної роботи.
Мабуть, не всі ми вчасно помічаємо прихід весни, мабуть, не завжди зустрічаємо з радістю новий день і посміхаємось колегам, вітаючись з ними.
Місяць березень чарівний з багатьох причин: він починає календарну весну, зрівнює день і ніч, а його 8-й день присвячений усім чарівним жінкам. Щоб написати про Жінку – не потрібно особливих приводів, щоб написати про Науковця – слід знати його наукові досягнення.
Факультет менеджменту та маркетингу може похвалитися великою кількістю чарівних дівчат. Одна з них – голова секції НТСА ФММ Ксенія Ільченко. Ця чорнява красуня встигає робити безліч корисних справ, знаходячи при цьому час для друзів і особистого розвитку.
Йде весна. А з нею і свято краси, ніжності, щирості, свято жінки-матері, жінки-трудівниці, жінки – продовжувачки роду людського на Землі.
Кожного дня, йдучи на роботу, Катерина Валеріанівна Богдан уже не одне десятиріччя на кожному кроці чує вітання від студентів та випускників університету. Закінчивши КПІ в 1985 році, Катерина Валеріанівна свою трудову діяльність пов'язала з рідним університетом і не уявляє життя без нього.
Серед переможців університетського конкурсу «Викладач-дослідник – 2008» – професор кафедри машин і апаратів хімічних та нафтопереробних виробництв Віктор Миколайович Марчевський. За сухими словами поданої на конкурс довідки – «напрям наукових досліджень: розробка нових технологій та устаткування для сушіння продуктів у харчовій промисловості» – дорога довжиною в життя.
Майже щодня задовго до початку робочого дня зустрічаю Анатолія Івановича на підході до першого корпусу і вже традиційно, привітавшись, звертаюсь до нього – «Чому так зарано?» – і так само традиційно він відповідає: «Щоб спокійно, не кваплячись, підготуватись до початку занять».
