29 серпня, у День пам'яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, меморіальну дошку було відкрито і в корпусі № 18 – на честь студента ФІОТ Олександра Лавренюка, що пішов з життя у лютому цього року. Він спочатку долучився до підрозділу тероборони, а згодом став воїном однієї з частин, що обороняє південь України. Його бойовою роботою було надання першої допомоги пораненим і евакуація їх з лівого берега Дніпра в умовно безпечні місця на правому. Найчастіше під вогнем супротивника, щохвилини ризикуючи життям. Він врятував десятки життів, а от власного не зберіг. Бо, як розповів на церемонії відкриття дошки один із врятованих ним побратимів, передусім думав про тих, хто потребує допомоги, і тих, хто поруч. Олександр Лавренюк був нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня посмертно.
"Дуже морально непросто відкривати чергову дошку нашому політехнікові, який віддав життя за Батьківщину, – зауважив Анатолій Мельниченко у виступі на відкритті. Уже другому такому виступі за два дні останнього серпневого тижня. – Але, впевнений, вони спонукають наших студентів до того, щоб більше цінувати те, що роблять наші воїни – хлопці та дівчата – на фронті, замислюватися над тим, якою ціною дається наше відносно спокійне життя".
Потім знов були виступи, покладання квітів, сльози батьків і багатьох присутніх… І спогади про Олександра Лавриненка. "Сашко до нас вступив минулого року. На заочну форму навчання, бо він уже воював, воював на Херсонському напрямку, у підрозділі, якому ми завдяки нашому фонду допомагали і "Мавіками", і тепловізорами, і спецзасобами, – розповів декан факультету інформатики та обчислювальної техніки Ярослав Корнага. – Він дуже любив воду, човни, був природженим рятувальником. Чудово склав першу сесію – фактично на відмінно. Хоча, як розповідали викладачі, на тлі його відповідей інколи було чутно вибухи, стрілянину – звуки війни. Він дуже хотів скласти другу, але не встиг, бо загинув, рятуючи побратима".
Варто додати, що відкрита 29 серпня меморіальна дошка – вже четверта у цьому корпусі…