Про гарний декоративний кущ барбарису, що росте біля ректорського крила, "Київський політехнік" уже розповідав. Та неподалік, ближче до переходу в кафе "Альма-матер", розташувалася його недалека родичка – магонія падуболиста (Mahonia agguifolium Nutt.), або американський барбарис, чи орегонський виноград. Належить до родини барбарисових (Berberidaceae), назвою завдячує Бернардові Магону (Bernard M'Mahon) – садівникові й автору одного з перших американських садових календарів, опублікованого в 1806 р. Родина налічує до 70 видів вічнозелених кущів з лісових і гірських районів Гімалаїв, Східної Азії, Північної та Центральної Америки.
Магонія має блискуче різьблено-зубчасте темно-зелене листя, схоже на листя падуба, тому й отримала таку назву. Неймовірно красива саме навесні, коли вкривається золотистими квітами, зібраними у грона, на фоні рельєфного листя. Ця медоносна рослина полюбляє затінені ділянки, вапняні ґрунти, добре відновлюється після морозів, стійка до шкідників і хвороб. Восени вабить темно-синіми їстівними ягодами.
Плоди магонії придатні для переробки і харчування. Вони містять цукри, органічні кислоти, дубильні та пектинові речовини, аскорбінову кислоту. Ягоди добре зберігаються у свіжому вигляді. З них виходять пікантні добавки до компотів, соків, вина, варення, кондитерських виробів. Коріння магонії використовується в медицині. Рослина дає прихисток птахам, нектар бджолам, їжу дрібній живності. Популярна в ландшафтному дизайні.
До речі, на магонію звертав увагу кожний, хто проходив біля пам'ятника загиблим політехнікам. Своїм кольором – насиченим смарагдовим улітку та пурпурно-фіолетовим глибокої осені – вона наче підкреслює урочистість і скорботу скульптури.