На території нашого парку зростає величезна кількість найрізноманітніших рослин. "Якщо пересуватися територією КПІ удвічі повільніше, можна побачити в чотири рази більше",– зауважив колега, розглядаючи невідомий кущ на розі корпусу (з боку бухгалтерії). На що його супутниця зауважила: "Часто пробігаю тут і завважила, щось заважає пройти". То що ж за чудернацька рослина розкинула там рожеві суцвіття? Не полінуйтеся підняти очі догори, щоб побачити цю красу.
Відповідь проста. Цей гіллястий індивід – жимолость (лат. Lonicera). Батьківщиною її вважається Південно-Східна Азія, звідки перекочувала до Північної Америки, Європи та інших регіонів. Існує близько 200 різновидів, та лише декілька вважаються їстівними. Абсолютно безпечною є синя жимолость. Її плоди зовні нагадують чорницю, мають однорідну структуру та щільну шкірку, вкриту сизим нальотом. Середній розмір ягоди – до одного сантиметра. Дозрівають у липні-серпні. Смак може варіюватися від солодкого до кисло-солодкого залежно від ареалу поширення. Корисно вживати жимолость у свіжому вигляді, перемелену з цукром, або у вигляді соку. На зиму ягоди заморожують.
Її плоди – справжнісінька аптека здоров'я. В них містяться вітаміни А, B (В1, В2, В9), Р і С. За вмістом вітаміну С її можна порівняти з лимоном. За вмістом мінералів (магній, калій, фосфор, йод, кальцій, алюміній, марганець, барій, мідь, кремній і залізо) займає перші позиції серед усіх відомих ягід. Плоди багаті органічними кислотами (щавлева, янтарна, яблучна і лимонна) та містять цукор у вигляді галактози, фруктози та глюкози.
У медицині широко застосовуються препарати з жимолості. Вона незамінна при захворюваннях серцево-судинної системи, її застосовують при недокрів'ї й різних формах гіпертонії, благодатно впливає на стан печінки, жовчного міхура і нирок. Перевагою жимолості вважають її здатність знижувати і нормалізувати кров'яний тиск та усувати головні болі.
Тож насолоджуймося весняною красою, і нехай ягоди радують нас лише у вигляді смаколиків, а не ліків.