Розбудова доброчесності в системі вищої освіти – один із пріоритетів сучасної освітньої політики України. Міністерство освіти і науки України зробило ще один важливий крок у цьому напрямі, розробивши методичні рекомендації щодо впровадження принципів доброчесності у діяльність закладів вищої освіти. Документ, затверджений наказом від 17 квітня 2025 року №576, є системним посібником для всіх, хто працює в сфері вищої освіти – від керівників і працівників адміністрацій до антикорупційних уповноважених і студентів.
💯
Насамперед, йдеться про побудову цілісної системи, яка б поєднувала політики доброчесності, прозорі управлінські процедури та освітню діяльність. Автори документа наголошують: доброчесність – це не лише формальні антикорупційні заходи. Це цінність, яка має стати основою освітнього середовища, взаємодії всередині колективу, комунікації зі студентами й співпраці з зовнішніми партнерами.
Один із ключових розділів посібника присвячено організації антикорупційної роботи у закладах вищої освіти. Ефективність цієї діяльності залежить від того, наскільки вона інтегрована у внутрішні процеси ЗВО. Це означає не лише створення відповідальних структур чи затвердження відповідних політик, а й системну роботу з підвищення обізнаності, розроблення етичних кодексів, здійснення внутрішнього моніторингу та формування запитів на відкритість і підзвітність.
У документі також детально розглядаються практичні механізми впровадження принципів доброчесності в навчальний процес. Мова йде про коректне оформлення посилань у роботах студентів, доброчесну поведінку викладачів, прозорість в оцінюванні, а також уникнення таких негативних явищ, як плагіат, фальсифікація результатів чи використання службового становища в освітньому процесі. Автори надають поради, як зробити етичні стандарти складовою щоденної освітньої практики, а не лише декларативною нормою.
Окрему увагу в посібнику приділено прозорій взаємодії ЗВО з зовнішніми стейкхолдерами: бізнесом, громадськими чи благодійними організаціями. Визначено чіткі принципи, які мають запобігати потенційному конфлікту інтересів, забезпечувати незалежність академічних рішень і сприяти прозорому використанню донорських ресурсів. Це особливо актуально в умовах зростаючої ролі партнерств у фінансуванні досліджень, реалізації освітніх програм чи підтримці інфраструктури.
Посібник створено як інструмент практичної допомоги. Він не лише окреслює загальні принципи, але й пропонує приклади рішень, які можна адаптувати до конкретного контексту освітнього закладу. У рекомендаціях зібрано як український, так і міжнародний досвід, що робить їх сучасним, гнучким і доступним інструментом для кожного ЗВО.
Формування культури доброчесності – це тривалий, але надзвичайно важливий процес, який вимагає участі всієї академічної спільноти. Кожен викладач, студент, співробітник, керівник – є носієм цієї культури. І саме від їхньої включеності та відповідальності залежить довіра до освіти, репутація вишу та якість підготовки фахівців.